інформація для 1 курсу

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ

З ІСТОРІЇ МЕДИЦИНИ ДЛЯ  СТУДЕНТІВ І КУРСУ

(СПЕЦІАЛЬНОСТІ 222 «МЕДИЦИНА»; 221 «СТОМАТОЛОГІЯ»)

НА 2017-2018 НАВЧАЛЬНИЙ РІК 

 

з/п

Назва теми

К-сть

год.

1

Історія медицини як наука та предмет викладання. Медицина первісного суспільства

2

2

Медицина в країнах Стародавнього Світу.

2

3

Медицина раннього і розвинутого Середньовіччя. Медицина епохи Відродження. Медичні знання та лікувальна практика на українських теренах.

2

4

Медицина Нового часу. Розвиток медико-біологічних та клінічних дисциплін. Розвиток медицини на українських землях у складі двох імперій.

2

5

 Розвиток сучасної світової медицини (XX – XI століття). Історія медицини Буковини. Історія БДМУ.

2

 

ВСЬОГО

10

с  

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ 

ДЛЯ СТУДЕНТІВ І  КУРСУ МЕДИЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ №1, 2, 3

З ПРЕДМЕТУ "ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ" З СПЕЦІАЛЬНОСТІ

222 «МЕДИЦИНА», 221 «СТОМАТОЛОГІЯ»  

НА 2017-2018 Н.Р.  

з/п

Назва теми

К-сть

год.

1

Вступ в історію медицини. Медицина первісного суспільства

2

2

Медицина в країнах Стародавнього Світу.

2

3

Медицина раннього і розвинутого Середньовіччя. Медицина епохи
Відродження. Медичні знання та лікувальна практика на українських
теренах.

2

4

Медицина Нового часу. Розвиток медико-біологічних та клінічних дисциплін. Розвиток медицини на українських землях у складі двох імперій.

2

5

 Розвиток сучасної світової медицини (XX – XI століття). Історія медицини Буковини. Історія БДМУ.

2

 

ВСЬОГО

10

 

 ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ 

ДЛЯ СТУДЕНТІВ І  КУРСУ МЕДИЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ №1, 2, 3

З ПРЕДМЕТУ "ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ" З СПЕЦІАЛЬНОСТІ

222 «МЕДИЦИНА», 221 «СТОМАТОЛОГІЯ»  

НА 2017-2018 Н.Р. 

з/п

Назва теми

К-сть

год.

1

Гіппократ, його вчення та внесок у розвиток історії медицини

8

2

Авіцена – великий мислитель Ближнього Сходу

8

3

Пірогов М.І. видатний педагог, хірург, анатом, доброчинець

8

4

Благодійна медицина. Мати Тереза.

8

5

Благодійна медицина. Альберт Швейцер

8

6

Історична роль товариства «Червоного Хреста та Червоного Півмісяця» Виконання курсової роботи (реферату)

15

7

Написання реферату або виконання проекту на обрану тему.

15

 

ВСЬОГО

70

 

 

 

           ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ З ПРЕДМЕТУ «ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ»

  1. ДЛЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ 3

    СПЕЦІАЛЬНОСТІ  226 «ФАРМАЦІЯ»

    НА 2017-2018 Н.Р.   

Назва теми

Кількість годин

1.

Історія медицини та фармації  як наука та предмет викладання. Зародження, становлення і розвиток медицини та фармації у  первісному суспільстві.

2

 

Разом 

2

 

 

 ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З ПРЕДМЕТУ «ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ»

ДЛЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ 3

  1. СПЕЦІАЛЬНОСТІ  226 «ФАРМАЦІЯ»

    НА 2017-2018 Н.Р.   

Назва теми

Кількість годин

1.

 Історія медицини та фармації  як наука та предмет викладання. Зародження, становлення і розвиток медицини та фармації у  первісному суспільстві. Залік.

2

 

Разом

2

 

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ПРЕДМЕТУ «ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ»

ДЛЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ 3

СПЕЦІАЛЬНОСТІ  226 «ФАРМАЦІЯ»

НА 2017-2018 Н.Р.   

Назва теми

Кількість годин

1.

Медицина та фармація  в країнах Стародавнього Світу.

2

2.

Гіппократ, його вчення та внесок у розвиток історії медицини

4

3.

Авіцена – великий мислитель Ближнього Сходу

2

4.

Медицина та фармація Середньовіччя. Медицина та фармація Київської Русі.

4

5.

Пірогов М.І. видатний педагог, хірург, анатом, доброчинець

2

6.

Парацельс – як засновник фармації

2

7.

Благодійна медицина. Мати Тереза.

2

8.

Благодійна медицина. Альберт Швейцер.

2

9.

Медицина та фармація Нового часу. Розвиток медико-біологічних та клінічних дисциплін

4

10.

Світова медицина та фармація  з ХІХ ст. до наших днів.

2

11.

Історія медицини та фармації Буковинського краю. Історія Буковинського державного медичного університету.

5

 

Разом

41

 

 

           

         ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ З ПРЕДМЕТУ «ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ»

        ДЛЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ №4    3

  •                                                    

  •    СПЕЦІАЛЬНОСТІ  224

  •          

  •        

  •               «ТЕХНОЛОГІЯ МЕДИЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ

  • ТА ЛІКУВАННЯ» 

                                                                    НА 2017-2018 Н.Р.   

Тема

Кількість годин

1

Вступ в історію медицини. Медицина первісного суспільства.

2

2

Медицина в країнах Стародавнього Світу. Медицина в країнах
Стародавньої Месопотамії, Ст. Єгипту, Індії і Китаю.

2

3

Медицина Античного Середземноморя та Стародавнього Риму.

2

4

Медицина раннього і розвинутого середньовіча. Медичні знання та
лікувальна практика на українських землях періоду Київської Русі та
Галицько-Волинської держави.

2

5

Медицина епохи Відродження. Козацька медицина.

2

6

Медицина нового часу. Розвиток медико-біологічних та клінічних
дисциплін.

2

7

Розвиток медицини на українських землях у складі двох імперій.

2

8

Розвиток сучасної світової медицини (XX – XI століття). Історія
медицини Буковини. Історія БДМУ.

2

 

ВСЬОГО

16

 

  

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З ПРЕДМЕТУ «ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ»

        ДЛЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ №4    3

    •                                             СПЕЦІАЛЬНОСТІ  224          

    •  

    •                    «ТЕХНОЛОГІЯ МЕДИЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ 

    • ТА ЛІКУВАННЯ»

                                                                         НА 2017-2018 Н.Р.   

Тема

Кількість годин

1

Вступ в історію медицини.

2

2

Медицина первісного суспільства

2

3

Медицина Стародавнього Світу

2

4

Медицина Стародавньої Греції та Стародавнього Риму

2

5

Медицина епохи Середньовіччя.

2

6

Медицина епохи Відродження

2

7

Медицина Київської Русі.

2

8

Медицина Нового часу.

2

9

Розвиток медико-біологічних та клінічних дисциплін..

2

10

Історія української медицини в ІХ – ХІХ ст.

2

11

Світова медицина з ХІХ ст. до наших днів.

2

12

Історія медицини Буковинського краю. Історія БДМУ. Залік.

2

 

ВСЬОГО

24

 

 

        ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ПРЕДМЕТУ «ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ»

        ДЛЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ №4    3

  •                                                            СПЕЦІАЛЬНОСТІ  224

  •                        

  •     «ТЕХНОЛОГІЯ МЕДИЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ 

  • ТА ЛІКУВАННЯ» 

       НА 2017-2018 Н.Р.    

Тема

Кількість годин

1

Медицина Сходу

5

2

Медицина народів Американського континенту до і після конкісти

5

3

Історична роль товариства «Червоного Хреста та Червоного Півмісяця»

5

4

Нобелівські премії в галузі медицини та фізіології

5

5

Медична етика і деонтологія в сучасному світі. Біоетика

5

6

Міжнародне співробітництво в галузі охорони здоров’я.

5

7

Міжнародне гуманітарне право

5

8

Виконання індивідуальної роботи (реферату).

15

 

ВСЬОГО

50

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ З ПРЕДМЕТУ «ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ»

        ДЛЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ №4    3

  •                                                                СПЕЦІАЛЬНОСТІ  225

  •              

  •                     «МЕДИЧНА ТА ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ

  • » 

       НА 2017-2018 Н.Р.    

Назва теми

Кількість годин

1.

Історія медицини як наука та предмет викладання. Медицина первісного суспільства

2

2

Медицина Стародавнього Світу

2

3

Медицина епохи Середньовіччя. Медицина Київської Русі. Медичні знання та лікувальна практика в добу Гетьманщини.

2

4

Медицина Нового часу. Розвиток медико-біологічних та клінічних дисциплін.

2

5

Світова медицина з ХІХ ст. до наших днів. Історія медицини Буковинського краю та Буковинського державного медичного університету. Залік.

2

 

ВСЬОГО

10

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З ПРЕДМЕТУ «ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ»

        ДЛЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ №4    3

    •                

    •          

                                      СПЕЦІАЛЬНОСТІ 

 225

  •                                               «МЕДИЧНА ТА ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ

  • » 

       НА 2017-2018 Н.Р.     

Назва теми

Кількість годин

1.

Історія медицини як наука та предмет викладання. Медицина первісного суспільства

2

2

Медицина Стародавнього Світу

2

3

Медицина епохи Середньовіччя. Медицина Київської Русі. Медичні знання та лікувальна практика в добу Гетьманщини.

2

4

Медицина Нового часу. Розвиток медико-біологічних та клінічних дисциплін.

2

5

Світова медицина з ХІХ ст. до наших днів. Історія медицини на Буковині та Буковинського державного медичного університету. Залік.

2

 

ВСЬОГО

10

 

 ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН  САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ПРЕДМЕТУ «ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ»

        ДЛЯ СТУДЕНТІВ І КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ №4    3

    •                                          

 СПЕЦІАЛЬНОСТІ  225

  •              

  •                          «МЕДИЧНА ТА ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ

  • » 

       НА 2017-2018 Н.Р.      

Назва теми

Кількість годин

1

Гіппократ, його вчення та внесок у розвиток історії медицини

10

2

Авіцена – великий мислитель Ближнього Сходу

10

3

Пирогов М.І. видатний педагог, хірург, анатом, доброчинець

10

4

Благодійна медицина. Мати Тереза.

10

5

Благодійна медицина. Альберт Швейцер

10

6

Історична роль товариства «Червоного Хреста та Червоного Півмісяця» Виконання курсової роботи (реферату)

10

 

ВСЬОГО

70 

 

Індивідуальні завдання написання курсової роботи (реферату) 

  1. Арнольд із Вілланови та його праця «Салернський кодекс здоров’я»
  2. Медичні школи Греції (Коська, Кротонська, Кнідська та інші) і їх роль у розвитку медицини й медичної науки.
  3. Медична система Асклепіада і його принципи лікування. Корнелій Цельс і значення його праці «Про медицину».
  4. «Канон лікарської науки» Авіценни, його структура і короткий зміст та значення для розвитку медицини.
  5. Заснування перших у Європі університетів (Болонський, 1158; Оксфордський, 1167; Кембріджський, 1209; Паризький, 1215 та інші). Організація й порядок підготовки лікарів в університетах.
  6. Медична система Парацельса. Роль Парацельса у розвитку клінічної медицини, фармації, медичної хімії, токсикології, деонтології.
  7. Подальша диференціація і інтеграція медичних наук у ХХ столітті. Причини виникнення понять «екологія людини», «соціальна екологія», «хвороби адаптації», «хвороби цивілізації», «соціальна медицина».
  8. Сучасні науково-практичні досягнення у медичній галузі України.
  9. Історія появи медичної емблеми. Трактування найвідоміших символів медичних емблем.
  10. Історія створення Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та його призначення. Найважливіші завдання цього товариства.
  11. Видатні лікарі-науковці вихідці із Буковини І.Мікулич-Радецький, Н.Монастирський та їх внесок у розвиток медичної науки.
  12. Історія заснування, розвиток і здобутки Буковинського державного медичного університету. Славнозвісні випускники університету.

 

 

ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТА З ДИСЦИПЛІНИ

При засвоєнні модулю «Історія медицини» студент може отримати за поточний контроль кожної теми від 0 до 38 балів.

Кількість балів за різні види індивідуальної самостійної роботи студента (СРС) залежить від її обсягу та складає 0-10 балів. Вони додаються до суми балів, набраних студентом за поточну навчальну діяльність.

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні «Історії медицини» становить 200 балів.

Підсумковий заліковий контроль зараховується студентам, які відвідали усі передбачені навчальною програмою з дисципліни аудиторні навчальні заняття та набрали при вивчені модуля не менше 120 балів.

Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності (у балах) та оцінки підсумкового модульного контролю (у балах), яка виставляється при оцінюванні теоретичних знань та практичних навичок відповідно до переліків, визначених програмою дисципліни.

Виставлені за традиційною шкалою оцінки конвертуються у бали, як приклад, таким чином:

 

Номер модуля кількість навчальних годин/кількість кредитів ECTS

Кількість змістовних модулів, їх номери

Кількість семінарських занять

Конвертація у бали традиційних оцінок

Мінімальна кількість балів

Традиційні оцінки

Бали за виконання індивідуального завдання як виду СРС

„5”

„4”

„3”

„2”

Модуль 1

2

5

38

31,5

25

0

10

125

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент за поточну діяльність при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці "5", на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальне завдання студента.

         Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, для допуску до підсумкового заліку вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці "3", на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну роботу судента.

Самостійна робота студентів, яка передбачена в темі поряд з аудиторною роботою, оцінюється під час поточного контролю тем на відповідному занятті. Засвоєння тем, які виносяться лише на самостійну роботу, контролюється при підсумковому модульному контролі.

Підсумковий залік здійснюється по завершенню вивчення всіх тем модуля на останньому занятті.

До підсумкового заліку допускаються студенти, які відвідали усі передбачені навчальною програмою з дисципліни аудиторні навчальні заняття, та при вивчені модуля набрали кількість балів, не меншу за мінімальну. Студенту, який з поважної причини мав пропуски навчальних занять, вносяться корективи до індивідуального навчального плану і дозволяється відпрацювати академічну заборгованість до певного визначеного терміну. Для студентів, які пропустили навчальні заняття без поважних причин, рішення про їх відпрацювання приймається деканом (заступником декана) факультету.Форма проведення підсумкового заліку стандартизована і включає контроль теоретичної та практичної підготовки. Оцінка з дисципліни виставляється лише студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни.

За рішенням Вченої ради університету до кількості балів, яку студент набрав з дисципліни, можуть додаватися заохочувальні бали за публікації наукових робіт, отримання призових місць на олімпіадах за профілем дисципліни та інше.

Конвертація кількості балів з дисципліни в оцінки за шкалою ЕСТS

Студенти, які навчаються на одному факультеті, курсі, за однією спеціальністю, на основі кількості балів, набраних з дисципліни, ранжуються за шкалою ЕСТS таким чином:

Оцінка ЕСТS

Статистичний показник

«А»

Найкращі 10 % студентів

«В»

Наступні 25 % студентів

«С»

Наступні 30 % студентів

«D»

Наступні 25 % студентів

«Е»

Останні 10 % студентів

Ранжування з присвоєнням оцінок «А», «В», «С», «D», «Е» проводиться деканатами для студентів відповідного курсу та факультету, які навчаються за однією спеціальністю і успішно завершили вивчення дисципліни.

Оцінка «FХ» виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але які не отримали оцінку «зараховано». Ця категорія студентів має право на перескладання заліку.

Оцінка «F» виставляється студентам, які відвідали усі аудиторні заняття з дисципліни, але не набрали мінімальної кількості балів за поточну навчальну діяльність. Ця категорія студентів має право на повторне вивчення дисципліни.

Студенти, які набрали кількість балів з дисципліни, що відповідає оцінці «не зараховано» (за рейтингом деканату оцінки «FX», «F»), не вносяться до переліку студентів, що ранжуються в деканатах, навіть після перескладання заліку з дисципліни і отримання оцінки «зараховано». Такі студенти після перескладання автоматично в рейтингах деканатів отримують оцінку «Е».

Результати ранжування студентів з дисциплін, вивчення яких завершується заліком, не враховуються при нарахуванні стипендії.

РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ 

Поточна навчальна діяльність

Кількість балів

Тема 1

38

Тема 2

38

Тема 3

38

Тема 4

38

Тема 5

38

Самостійна робота

10

Разом

190

Разом балів

200

Конвертація кількості балів з дисципліни

в оцінки за шкалами ECTS та 4-бальною (традиційною)

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується в 4-бальну (традиційну) шкалу таким чином:

Бали з дисципліни

Оцінка за 4-бальною шкалою

від 180 до 200 балів

«5»

від 150 до 179 балів

«4»

від 120 до 149 балів

«3»

менше 120 балів

«2»

Види та мета проведення поточного і заключного контролю

У процесі вивчення історії медицини застосовуються такі види контролю:

Попередній  контроль знань студентів здійснюється переважно в усній формі на початку вивчення курсу або перед вивченням окремих  тем з метою з'ясування загального рівня знань з історії.

Поточний контроль проводиться з метою отримання оперативних даних про рівень знань та умінь з теми семінарського заняття. (З окремих тем передбачається виконання тестових завдань і вирішення ситуаційних задач).

Періодичний (тематичний) контроль проводиться після кожного розділу курсу як у письмовій, так і в усній формі. Даний вид контролю здійснюється на основі спеціально підготовлених питань, відповіді на які свідчать не тільки про якість знань певного розділу курсу, а й про те, як студент вміє оцінювати події та історичні факти і робити відповідні висновки.

        Підсумковий – здійснюється у формі заліку після закінчення вивчення всього курсу “Історії медицини”

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова

1.Верхратський С.А., Заблудовський П.Ю. Історія медицини. – К.: Вища школа, 1991. – 432 с.

2.Голяченко О.М., Ганіткевич Я.В. Історія медицини. – Тернопіль: Лілея, 2004. -342 с.

3.Головко О.Ф. Головко В.О. Історія медицини Поділля (к. XVIII–п. XX ст.). – Вінниця, 2000.-189 с.

 

Допоміжна

1.Аронов Г.Ю., Грандо О.А., Мирський М.Б., Сорокіна Т.С., Шилініс Ю.О., Жуковський Л.І., Коган В.Я. Видатні імена в світовій медицині. – Great Names in the World History / Під ред. проф. О.А. Грандо. – К.: РІА „Тріумф”, 2002.

2.Ганіткевич Я.В. Історія української медицини в датах та іменах. – Львів: Наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка, 2004.

3.Ганіткевич Я.В. Українські лікарі-вчені першої половини XX століття та їхні наукові школи. Біографічні нариси та бібліографія. – Львів: Наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка, 2004.

4.Гиппократ. Этика и общая медицина / Пер. с древнегреч. В.И. Руднева; Под ред. С.Ю.Трохачева. – СПб.: Азбука, 2001.

5.Медицина в художественных образах: Статьи. Вып. 2 / Сост. и гл. ред. Заблоцкая К.В. – Донецк: Национальный Союз писателей Украины, журнал Донбасс, 2003.

6.Ноздрачев А.Д., Марьянович А.Т., Поляков Е.Л.и др. Нобелевские премии по физиологии или медицине за 100 лет. – 2-е изд. – СПб.:Гуманистика, 2003.

7.Сорокина Т.С. История медицины: Учебник. – М.: Изд.центр „Академия”, 2004.

8.Соціальна медицина та організація охорони здоров’я: Підручник / Під заг. ред. Ю.В. Вороненка, В.Ф. Москаленка. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.

9.Ступак Ф.Я. Вступ до історії медицини. Медицина і первісне суспільство. – К.: НМУ, 2002.

10.Ступак Ф.Я. Культура і медицина Індії. – К.: НМУ, 2001.

11.Ступак Ф.Я. Нарис історії Національного медичного університету імені О.О.Богомольця.– К.: НМУ, 2002.

12.Ступак Ф.Я. Прикази громадської опіки в Україні. – К.: НМУ, 2002.

13. Шегедин М. Б. Історія медицини та медсестринства. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003..

14. Матеріали українського історико-медичного журналу “Агапіт”.

15. Буковинський державний медичний університет: становлення, здобутки, перспективи подальшого розвитку.

16.Hulchiy O.P., Stupak F.Y., Mikhalko N.A. First-Year Undergraduate Module Handbook "History of Medicine". Part I. – Kyiv: NMU, 2004.

 

 

ПЕРЕЛІК ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ ДО ПІДСУМКОВОГО ЗАЛІКУ

1. Історія медицини як наука і предмет викладання. Періодизація історії медицини і джерела її вивчення.

2. Методи і принципи історико-медичних досліджень. Значення історії медицини у підготовці лікаря.

3. Визначення поняття «медицина», складові медицини та зміст медичної діяльності. Що визначають поняття «народна медицина», «традиційна медицина», «класична медицина», «біомедицина»?

4. Періодизація і основні етапи становлення первісного суспільства та первісного лікування. На якому етапі розвитку людства зародилась медицина, і які чинники спонукали появу лікувальної справи?

5. Виникнення зачатків медичної діяльності у первісному суспільстві. Перші емпіричні засоби і навички лікування. Становлення народної медицини і гігієни.

6. Зародження культів і релігійних вірувань: тотемізм, фетишизм, анімізм, магія. Використання культових методів лікування. Чи можна віднести культові методи лікування до медицини?

7. Народна медицина як джерело традиційної і наукової медицини. Особливості української народної медицини.

8. Коротка характеристика епохи Стародавнього Світу. 10 ознак  цивілізації і як вони могли вплинути на розвиток медицини у країнах Стародавнього Світу (5 тис. до н. е. – 5 ст. н. е.).

9. Загальні риси розвитку медичної діяльності у країнах Стародавнього Світу. Джерела вивчення. Чому медицину Стародавнього Світу називають храмовою?

10. Медицина у країнах Месопотамії (Шумер, Вавілонія, Ассирія). Погляди на причини захворювань, методи діагностики, напрямки в лікуванні, медична освіта, медична література, спроби регламентації лікарської діяльності.

11. Арнольд із Вілланови та його праця «Салернський кодекс здоров’я»

12. Характерні риси в розвитку і здобутки медицини Єгипту. Джерела інформації. Як вплинула вузька спеціалізація лікарів на подальший розвиток медицини?

13. Характерні особливості розвитку і досягнення медицини в Стародавній Індії. Джерела інформації.

14. Розвиток медичних знань у Індії. Медична етика, вимоги до учнів медичних шкіл та давньоіндійських лікарів.

15. Давньокитайська медицина, особливості розвитку і досягнення. Організація медичної справи в країні. Профілактичний напрямок.

16. Принципи тібетської медицини (сім сходинок), їх актуальність для сучасного суспільства. Традиційні методи діагностики і лікування давньокитайської медицини.

17. Храмова медицина Стародавньої Греції. Грецька міфологія про лікарську діяльність і міфічних героїв-лікарів (Аполлон, Асклепій, інші).

18. Медичні школи Греції (Коська, Кротонська, Кнідська та інші) і їх роль у розвитку медицини й медичної науки.

19. Гіппократ, його діяльність і значення в історії медицини. Чому Гіппократа називають батьком медицини? Вчення Гіппократа.

20. «Гіппократів збірник» як перша медична енциклопедія: його структура, зміст і значення в історії медицини.

21. «Гіппократів збірник» про медичну етику. Клятва Гіппократа, її зміст і значення в історії медицини. Яких принципів за Гіппократом зобов'язаний дотримуватись лікар у своїй повсякденній діяльності?

22. Олександрійська наукова школа, мусейон, олександрійська бібліотека і їх значення для подальшого розвитку медицини. Еразистрат і Герофіл та їх роль у розвитку анатомії, хірургії, фармації.

23. Особливості розвитку і досягнення медицини в Стародавньому Римі. Періодизація, джерела інформації. Зародження державної медицини і елементи її прояву.

24. Медична система Асклепіада і його принципи лікування. Корнелій Цельс і значення його праці «Про медицину».

25. Гален із Пергама як найвидатніший представник медицини Римської імперії та його значення в історії подальшого розвитку медицини.

26. Становлення християнства і його вплив на розвиток медицини й медичної науки. Благочинність, догляд за хворими і немічними, притулки і перші лікарні при храмах і монастирях.

27. Характеристика епохи Середньовіччя (5 - 15 ст. н. е.). Які чинники раннього і розвинутого середньовіччя найбільше вплинули на розвиток медицини в епоху Середньовіччя? Джерела історії медицини середньовіччя.

28. Медицина Візантії: основні напрямки розвитку, досягнення. Поява монастирської медицини.

29. Яку роль відіграла Візантія у збереженні античної культури і медицини та в розвитку культури й медицини Київської Русі?

30. Особливості розвитку і досягнення медицини в арабських країнах. Медичні школи, лікарні, аптеки, бібліотеки, клінічна підготовка лікарів. Яку роль відіграли арабські лікарі у подальшому розвитку медичної науки й медичної справи?

31. Абу Алі Ібн – Сіна як видатний вчений - енциклопедист та його значення в історії медицини.

32. «Канон лікарської науки» Авіценни, його структура і короткий зміст та значення для розвитку медицини.

33. Аль – Біруні, його праця «Фармакогнозія» і її значення в історії медицини й фармації.

34. Монастирська і світська медицина періоду раннього середньовіччя в Європі. Релігійні братства і їх турбота про хворих (Орден Святого Бенедикта, Орден Святого Лазаря та інші). Правове регулювання діяльності лікарів. Підготовка лікарів у Салернській школі.

35. Заснування перших у Європі університетів (Болонський, 1158; Оксфордський, 1167; Кембріджський, 1209; Паризький, 1215 та інші). Організація й порядок підготовки лікарів в університетах. Структура середньовічного наукового і медичного знання. Чому було заборонено практикувати хірургію?

36. Розвиток медицини в Західній Європі в епоху Відродження (16-17 ст.). Утвердження дослідного методу в науці. Ятрофізика і ятрохімія та їх роль у розвитку медицини. Якою стає медична література періоду Ренесанса?

37. Падуанський університет і роль його науковців (Везалій, Коломбо, Гарвей, Батіста Монтано, Фракасторо Джованні Морганьї, Рамацціні) у розвитку медичної науки й в підготовці лікарів.

38. Розвиток медичної науки в період Відродження. Становлення анатомії, фізіології, ембріології як наук. Початок мікроскопії і її значення в медицині.

39. Розвиток хірургії в епоху Середньовіччя. Довгополі і короткополі цирульники. Цехова організація хірургів – ремісників. Амбруаз Паре і його значення в історії хірургії та медицини.

40. Медична система Парацельса. Роль Парацельса у розвитку клінічної медицини, фармації, медичної хімії, токсикології, деонтології.

41. Медицина Нового часу (18 – 19 ст.). Загальна характеристика новочасної доби. Чому лікарні та тюрми стають центральною темою тогочасних салонних дискусій? Які фактори цього періоду найбільше вплинули на розвиток медицини?

42. Які великі наукові відкриття кінця 18 та першої половини 19 століть і як вплинули на розвиток медичних теорій та медицину в цілому?

43. Які найважливіші відкриття та нові теорії появились у Новочасну добу в анатомії, фізіології, гігієні, біології, хімії, мікробіології? Що вони дали для подальшого розвитку клінічної медицини?

44. Наукова систематизація знань і диференціація клінічної  медицини. Які нові методи і прилади фізичного обстеження хворих були запроваджені у медичну практику у Новочасну добу і як вони вплинули на діагностику захворювань?

45. Розвиток терапевтичних дисциплін і досягнення терапії у Новочасний період. Які причини породили нігілізм в терапії наприкінці ХІХ століття?

46. Розвиток хірургічних дисциплін і досягнення хірургії в Новочасний період. Які найважливіші проблеми хірургії були успішно вирішені на цьому історичному етапі її розвитку?

47. Медицина ХХ століття. Найважливіші фактори, що суттєво вплинули на розвиток медицини у ХХ столітті.

48. Подальша диференціація і інтеграція медичних наук у ХХ столітті. Причини виникнення понять «екологія людини», «соціальна екологія», «хвороби адаптації», «хвороби цивілізації», «соціальна медицина».

49. Основні досягнення  у ХХ столітті терапії, хірургії, мікробіології, імунології, загальної та соціальної гігієни.

50. Сучасні науково-практичні досягнення у медичній галузі України.

51. Історія появи медичної емблеми. Трактування найвідоміших символів медичних емблем.

52. Історія створення Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та його призначення. Найважливіші завдання цього товариства.

53. Всесвітня Організація Охорони Здоров'я (ВООЗ). Історія створення та основні напрямки діяльності цієї організації. Міжнародні гуманітарні рухи із участю медичних працівників (наприклад, «Лікарі світу проти насильства і тероризму» (2003) тощо) та їх призначення.

54. Медична етика, медичний етикет і деонтологія. Історія їх виникнення та значення у підготовці та наступній повсякденній діяльності медичних працівників різного профілю.

55. Історія медицини України: періодизація, хронологія. Із яких джерел пізнаємо історію медицини України? Врачування в період Трипільського періоду.

56. Медицина на теренах України в родово-племінні часи. Медицина скіфів. Впливи античної медицини й медицини Сходу на народну медицину України.

57. Медицина на теренах України в княжий період. Медицина Київської Русі та впливи на її розвиток медицини Візантії і Арабських Халіфатів.

58. Монастирська і світська медицина Русі. Санітарна справа. Медична література. Спеціалізація руських лікарів. Регламентація медичної діяльності в Русі.

59. Розвиток медицини у Галицько-Волинському князівстві. Реміснича (цехова) медицина. Стан громадської та монастирської медицини і фармації. Гігієна та санітарний стан міст.

60. Медицина в Україні в період входження її земель до Великого Литовського князівства і Польщі. Утвердження ренесансно-реформаційних ідей в Україні. Виникнення братств, друкарської справи та їх вплив на розвиток медицини.

61. Медична освіта в Україні. Роль Острозької, Києво-Могилянської та Замойської академій у підготовці медичних кадрів для України.

62. Болонський, Падуанський, Краківський, Празький і Віденський університети та їх вплив на культуру і медицину України. Юрій Дрогобич (1450-1495) як один із видатних лікарів України і як ректор Падуанського університету.

63. Медицина України в період гетьманського правління (Козацької держави). Медичне обслуговування населення й забезпечення походів козаків.

64. Становлення вищої медичної освіти в Російській імперії у 18 ст. Вклад українських лікарів і науковців у цю справу (М.М.Тереховський, О.М.Шумлянський, П.А.Загорський, Н.Максимович-Амбодик та інші).

65. Медична освіта на теренах України у 18-19століттях. Становлення наукових медичних шкіл при університетах, наукових товариств медиків. Медичне просвітництво в Україні.

66. Медичне забезпечення населення в Російській імперії у 18-19 століттях. Земська медицина і її значення в історії медицини.

67. Основні принципи державної системи охорони здоров'я. Досягнення системи охорони здоров'я України за радянський період (1917-1991).

68. Внесок вчених України в розвиток медичної науки у дорадянський період (Д.С.Самойлович, І.І.Мечніков, А.М.Філомафітський, В.Чаговець, Т.Г.Яновський, Д.К.Заболотний, інші)

69. Видатні лікарі-науковці вихідці із Буковини І.Мікулич-Радецький, Н.Монастирський та їх внесок у розвиток медичної науки.

70. Історія заснування, розвиток і здобутки Буковинського державного медичного університету. Славнозвісні випускники університету.

71. Фундатори наукових шкіл у галузі медицини у Північній Буковині.

72. Сучасні видатні вчені-медики, керівники НДІ НАМН та МОЗ України.

73. Сучасні видатні вчені-медики, меценати які за вагомі заслуги нагороджені  Орденом Св. Пантелеймона.

74. Історія медицини Північної Бессарабії та Північної Буковини.

75. Сучасні новітні технології та досягнення наукової медицини в Україні

 

 

 ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

1. Розділи історії медицини:

*а) загальна і приватна;

б) окремі медичні дисципліни (анатомія, фізіологія, хірургія т.д.) і діяльність вчених-медиків;

в) всесвітня й окремих країн;

г) діяльність вчених-медиків і історія медичних заснувань.

 

2. В основу періодизації всесвітньої історії медицини покладена:

*а) періодизація загальної (цивільної)всесвітньої історії;

б) внутрішня логіка розвитку медицини;

в) діяльність видатних учених – медиків;

г) особливості розвитку медичних дисциплін.

 

3. Лікування в первісному суспільстві (умовні хронологічні рамки):

*а) приблизно 2 млн років тому – 4 –1 тис.до н.е.;

б) приблизно 4 млн років тому – 10 –8 тис. до н.е.;

в) приблизно 3 млн років тому – 7 –5 тис. до н.е.;

г) приблизно 1 млн років тому – 1 тис. – 500 років до н.е.

 

4. Лікування і медицина в Стародавньому світі (умовні хронологічні рамки):

*а) 4 - 1 тис. до н.е. – 476 р. н.е.;

б) 10 – 8 тис. до н.е. – 276 р. н.е.;

в) 7 – 8 тис. до н.е. – 376 р. н.е.;

г) 1 тис. – 500 років до н.е. – 576 р. н.е.

 

  1. Медицина у середньовіччі (умовні хронологічні рамки):

*а) 476 р. н.е. – 1600 р.;

б) 276 р. н.е. – 1400 р.;

в) 376 р. н.е. – 1500 р.;

г) 576 р. н.е. – 1700 р.

 

6. Медицина нового часу (умовні хронологічні рамки):

*а) 1600 р. – 1918 р.;

б) 1400 р. – 1914 р.;

в) 1500 р. – 1917 р.;

г) 1700 р. – 1919 р.

 

7. Медицина новітнього часу (умовні хронологічні рамки):

*а) з 1918 р.;

б) з 1914 р.;

в) з 1917 р.;

г) з 1919 р.

 

8. Індивідуальне лікування з'явилося:

*а) у період розпаду первісного суспільства;

б) у період становлення первісного суспільства;

в) у період розквіту первісного суспільства;

г) у більш пізню епоху

 

9. Однією з загальних рис розвитку лікування в країнах стародавнього світу є:

*а) винахід писемності і створення перших текстів медичного змісту;

б) уперше флора і фауна стали використовуватися для лікування;

в) лікування було колективним заняттям широкого кола общинників;

г) поява індивідуальної діяльності лікарів.

 

10. Найдавніша медичного змісту клинописна табличка з м. Ніппур (Шумер) датується:

*а) кінцем III тисячоріччя до н.е.;

б) кінцем II тисячоріччя до н.е.;

в) XXIV ст. до н.е.;

г) XXII ст. до н.е.

 

11. Найдавніша медичного змісту клинописна табличка з м. Ніппур (Шумер) містить:

*а) 15 прописів лікарських засобів;

б) опис хірургічних операцій;

в) відомості про лікарську етику;

г) правові аспекти діяльності лікаря.

 

12. Відбиток печатки лікаря Ур-Лугаль-Едіне з м. Лагаш (Шумер) датується:

*а) XXIV ст. до н.е.;

б) кінцем III тисячоріччя до н.е.;

в) XXII ст. до н.е.;

г) кінцем I тисячоріччя. до н.е.

 

13. Кубок правителя м. Лагаш - Гудеа (Шумер) датується:

*а) XXII ст. до н.е.;

б) кінцем III тисячоріччя до н.е.;

в) XXIV ст. до н.е.;

г) кінцем I тисячоріччя. до н.е.

 

14. Тексти асуту й ашипуту на глиняних клинописних табличках датуються:

*а) II –I тисячоріччям до н.е.;

б) XXIV ст. до н.е.;

в) XXII ст. до н.е.;

г) III тисячоріччям до н.е.

15. Тексти асуту й ашипуту на глиняних клинописних табличках містять:

*а) прописи лікарських засобів, настанови лікарю, заклинання;

б) винаходи інструментів лікування;

в) правові аспекти діяльності лікаря;

г) опис трепанації черепа.

16. Богиня лікування і зцілення у Вавілонії:

*а) Гула;

б) Ерешкігаль;

в) Іштар;

г) Гігіея

 

17. Закони Хаммурапі датуються:

*а) XVIII ст. до н.е.;

б) XIV ст. до н.е.;

в) VII ст. до н.е.;

г) XI ст. до н.е.

 

18. Листи Муккаліма датуються:

*а) XIV ст. до н.е.;

б) XVIII ст. до н.е.;

в) VII ст. до н.е.;

г) XV ст. до н.е..

 

19. Листи Муккаліма містять:

*а) переписку лікаря – емпірика;

б) винаходи інструментів лікування;

в) правові аспекти діяльності лікаря;

г) прописи лікарських засобів.

 

20. Канал Синанхеріба датується:

*а) VII ст. до н.е.;

б) XIV ст. до н.е.;

в) XVI ст. до н.е.;

г) XV ст. до н.е.

 

21. Канал Синанхеріба підводив воду в столицю:

*а) Ассирії – м. Ниневію;

б) Шумеру – м. Аккад;

в) Ассирії – м. Ашшур;

г) Єгипту – м. Геліополь.

 

22. Асуту й ашипуту як основні напрямки лікування в древній Мессопотамії формувалися:

*а) до середини II тисячоліття до н.е.;

б) до середини I тисячоліття до н.е.;

в) до середини II тисячоліття н.е.;

г) до середини I тисячоліття н.е.

 

 

 

 

 

23. Найдавнішим осередком єгипетської цивілізації була долина ріки:

*а) Нілу;

б) Тигра;

в) Єфрата;

г) Ганга

 

24. Єгиптяни розробили систему ієрогліфічної писемності та освоїли вироблення папірусу в епоху:

*а) раннього царства;

б) древнього царства;

в) середнього царства;

г) нового царства.

 

25. Спорудження пірамід почалося в епоху:

*а) древнього царства;

б) раннього царства;

в) середнього царства;

г) нового царства.

 

26. Найдавніші з єгипетських природничо - наукових папірусів , що дійшли до наших днів, відносять до епохи:

*а) середнього царства;

б) древнього царства;

в) раннього царства;

г) нового царства

 

27. Розквіт єгипетської цивілізації відносять до епохи:

*а) нового царства;

б) раннього царства;

в) древнього царства;

г) середнього царства.

 

28. В історії лікування Стародавнього Єгипту виділяють періоди:

*а) царський , греко-римський, візантійський;

б) царський, мікенський, візантійський;

в) полісний, греко-римський, візантійський;

г) царський, полісний, мікенський.

 

29. Папірус з Кахуна датований:

*а) близько 1850 р. до н.е.;

б) близько 1550 р. до н.е.;

в) близько 1450 р. до н.е.;

г) близько 1650 р. до н.е.

 

 

 

30. IV і V папіруси з Рамессуми датовані:

*а) близько 1850 р. до н.е.;

б) близько 1550 р. до н.е.;

в) близько 1650 р. до н.е.;

г) близько 1450 р. до н.е.

 

31. Папірус Сміта датований:

*а) близько 1550 р. до н.е.;

б) близько 1650 р. до н.е.;

в) близько 1850 р. до н.е.;

г) близько 1450 р. до н.е.

 

32. Папірус Бругша датований:

*а) близько 1450 р. до н.е.;

б) близько 1650 р. до н.е.;

в) близько 1550 р. до н.е.;

г) близько 1350 р. до н.е.

 

33. Лейденський папірус датований:

*а) близько 1250 р. до н.е.;

б) близько 1350 р. до н.е.;

в) близько 1450 р. до н.е.;

г) близько 1650 р. до н.е.

 

34. 48 випадків травматичних ушкоджень описані в папірусі:

*а) Сміта;

б) Еберса;

в) Херста;

г) Бругша.

 

35. Близько 900 рецептів для лікування різних хвороб наведені в папірусі:

*а) Еберса;

б) Сміта;

в) Бругша;

г) Херста.

 

36. Способи лікування дитячих хвороб описані в папірусі:

*а) Бругша;

б) Сміта;

в) Еберса;

г) Херста.

 

37. Ур-Лугаль –Едіне- найдавніший з відомих нам лікарів:

*а) Месопотамії;

б) Стародавнього Єгипту;

в) Стародавньої Індії;

г) Стародавнього Китаю.

38. Мукалім – лікар - емпірик:

*а) Месопотамії;

б) Стародавнього Єгипту;

в) Стародавньої Індії;

г) Стародавнього Китаю.

 

39. Імхотеп – лікар:

*а) Стародавнього Єгипту;

б) Стародавньої Індії;

в) Месопотамії;

г) Стародавнього Китаю.

 

40. Лікар Імхотеп жив у:

*а) 28 ст. до н.е.;

б) 24 ст до н.е.;

в) 1-2 cт. н.е.;

г) 4 ст. н.е.

 

41. Чарака – лікар:

*а) Стародавньої Індії;

б) Стародавнього Єгипту;

в) Месопотамії;

г) Стародавнього Китаю.

 

42. Лікар Чарака жив у:

*а) 1-2 ст. н.е.;

б) 2-3 ст. н.е.;

в) 28 ст. до н.е.;

г) 24 ст. до н.е.

 

43. Сушрута – лікар:

*а) Стародавньої Індії;

б) Стародавнього Єгипту;

в) Месопотамії;

г) Стародавнього Китаю.

 

44. Сушрута увійшов в історію медицини як:

*а) хірург, що описав спосіб ринопластики(“Індійський метод”);

б) творець лікувальної гімнастики чин-ши;

в) автор праці з голкотерапії і припікання;

г) автор трактату про пульс.

 

45. Лікар Сушрута жив у:

*а) 4 ст. н.е.;

б) 2-3 ст. н.е.;

в) 28 ст. до н.е.;

г) 24 ст. до н.е.

46. Бянь Чює – лікар:

*а) Стародавнього Китаю;

б) Стародавньої Індії;

в) Месопотамії;

г) Стародавнього Єгипту.

 

47. Хуа Те – лікар:

*а) Стародавнього Китаю;

б) Стародавньої Індії;

в) Месопотамії;

г) Стародавнього Єгипту.

 

48. Хуа Те жив у:

*а) 2-3 ст. н.е.;

б) 4 ст. н.е.;

в) 28 ст. до н.е.;

г) 24 ст. до н.е.

 

49. Хуа Те увійшов в історію медицини як:

*а) творець лікувальної гімнастики чин-ши;

б) автор праці з голкотерапії і припікання;

в) автор трактату про пульс;

г) хірург, що описав спосіб ринопластики(“Індійський метод”).

 

50. Хуанфі Мі – лікар:

*а) Стародавнього Китаю;

б) Стародавньої Індії;

в) Месопотамії;

г) Стародавнього Єгипту.

 

 


 

 

JoomShaper