інформація для 5 курсу

 

 

 

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ З СОЦІАЛЬНОЇ МЕДИЦИНИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ДЛЯ СТУДЕНТІВ V КУРСУ (СПЕЦІАЛЬНІСТЬ «ЛІКУВАЛЬНА СПРАВА»; «ПЕДІАТРІЯ»)

НА 2017-2018 НАВЧАЛЬНИЙ РІК 

 

п\п

Тема лекції

Кіл. годин

Мед.ф.

№1

Мед.ф.

№2

Мед.ф.

№3 (1)

Мед.ф.

№3(2)

Мед.ф.

№3 (укр)

Мед.ф.

№4 

1

Медико-соціальні проблеми охорони матері та дитини. Репродуктивне здоров'я.

2

14.09

Чорноморська,17а

11.09

Чорноморська,17а

14.09.

Целана,9, ауд.№1

05.09.

Целана,9, ауд.№1

07.09

Целана,9, ауд.№1

13.09

вул. Целана, 9 (л.а.№1)

2

Організація експертизи втрати працездатності. Медико-соціальні аспекти інвалідності.

2

28.09

-//-

25.09

-//-

18.09.

-//-

19.10.

-//-

21.09

-//-

27.09

-//-

3

Сутність і особливості оцінки якості медичної допомоги населенню. Формування стандартів якості різних видів медичної допомоги.

2

12.10

-//-

09.10

-//-

02.10.

-//-

03.11

-//-

05.10

-//-

11.10

-//-

4.

Організація санітарно-епідеміологічного забезпечення населення.

2

26.10

-//-

23.10

-//-

30.10.

-//-

17.11

-//-

19.10

-//-

25.10

-//-

5.

Основи менеджменту системи охорони здоров'я.

2

09.11

-//-

06.11

-//-

13.11.

-//-

31.11

-//-

02.11

-//-

08.11

-//-

 

ВСЬОГО:

10 год.

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ДЛЯ СТУДЕНТІВ

V  КУРСУ МЕДИЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ №1, 2, 3, 4

З ПРЕДМЕТУ «СОЦІАЛЬНА МЕДИЦИНА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я» НА 2017-2018 Н.Р. 

з/п

Назва теми

К-сть

год.

МОДУЛЬ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ. ЕКСПЕРТИЗА НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ МЕНЕДЖМЕНТ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

1.

Організація та зміст роботи пологових будинків, облік і аналіз їх діяльності.

2

2.

Організація та зміст роботи дитячих лікарень, облік і аналіз їх діяльності.

2

3.

Аналіз роботи лікувально-профілактичних закладів по даним річних звітів.

2

4.

Методика проведення експертних оцінок медичного забезпечення окремих контингентів населення.

2

5.

Методика експертизи тимчасової втрати працездатності, порядок її здійснення. Організація експертизи стійкої втрати працездатності.

4

6.

Організація роботи санітарно-епідеміологічних закладів. Взаємодія санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС) і лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ).

2

7.

Методика прийняття управлінських рішень. Управління персоналом.

2

8.

Методи та засоби гігієнічного навчання та виховання населення.

2

9.

Підсумковий модульний контроль

2

КІЛЬКІСТЬ ГОДИН ЗДИСЦИПЛІНИ

20

 

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ 

V  КУРСУ МЕДИЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ №1, 2, 3, 4

З ПРЕДМЕТУ «СОЦІАЛЬНА МЕДИЦИНА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я» НА 2017-2018 Н.Р.

з/п

Назва теми

К-сть

год.

1

Методика проведення медичної експертизи.

2

2

Аналіз роботи лікувально-профілактичних закладів по даним річних звітів.

2

3.

Індивідуальна робота студента (курсова робота на запропоновану тему)

5

4.

Виготовлення санітарних бюлетнів

5

5.

Підготовка до підсумкового модульного контролю

1

 

Разом

15

 

 

 

 КУРСОВА РОБОТА ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ МЕДИЦИНИ

ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ДЛЯ СТУДЕНТІВ 5 КУРСУ«АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ СТАЦІОНАРУ»

Курсова робота студентів є найбільш об’єктивною та досконалою формою навчально-дослідної роботи. Тема роботи орієнтована на модель лікаря загального профілю.

Студенти самостійно вибирають із звітної ф. 20 «Звіт лікувально-профілактичного закладу» необхідні дані, проводять розрахунки статистичних показників, оцінюють отримані результати, знайомляться із необхідною літературою. При відсутності звітних даних у формах звітів студенти описують теоретичні основи конкретного розділу роботи (зміст, методика розрахунку показника, його оціночна шкала). Роботу пишуть студенти власноруч. Підготовлену курсову роботу студенти подають викладачу, який працює із студентами на передостанньому цикловому занятті.

Захист курсової роботи проводиться перед модулем із організації охорони здоров’я. Напередодні захисту студенти знайомляться із оцінкою письмової роботи та зауваженнями викладача.

Зміст курсової роботи. Основні структурні підрозділи стаціонару.

Розділ І. Призначення та правила записів у обліковій медичній документації:

-         журнал обліку прийому хворих в стаціонар (ф. 001/0);

-         журнал відмовлень в госпіталізації (ф.001 – 1/0);

-         журнал обліку прийому вагітних, роділь і породіль (ф. 002/0);

-         медична карта стаціонарного хворого (ф. 003/0);

-         медична карта переривання вагітності (ф. 003 – 1/0);

-         листок лікарських призначень (ф. 003 – 4/0);

-         температурний листок (ф. 004/0);

-         листок обліку руху хворих і ліжкового фонду стаціонару (ф. 007/0);

-         журнал запису оперативних втручань в стаціонарі (ф. 008/0);

-         журнал запису пологів в стаціонарі (ф. 010/0);

-         листок основних показників стану хворого, який знаходиться у відділенні (палаті) анестезіології і інтенсивної терапії (ф. 011/0).

Розділ ІІ. Міжнародна статистична класифікація хвороб (МКХ – 10).

  1. Зміст.
  2. Характеристика.
  3. Використання в лікарській діяльності.

Розділ ІІІ. Робота стаціонару.

  1. Штати стаціонару:

-         забезпеченість населення штатами (штатними, зайнятими посадами, фізособами);

-         укомплектованість стаціонару лікарями;

-         коефіцієнт сумісництва;

-         співвідношення лікарів і середнього медперсоналу (число середніх медичних працівників, що приходиться на одну посаду лікаря стаціонару).

  1. Основні показники роботи стаціонару:

-         забезпеченість населення лікарняними ліжками;

-         обслуговуваність населення лікарняними ліжками;

-         навантаження лікаря стаціонару (число ліжок на одну зайняту посаду лікаря в стаціонарі з окремих профілів);

-         оберт ліжка;

-         середньорічна зайнятість ліжка;

-         середня тривалість перебування хворого на ліжку;

-         лікарняна летальність;

-         структура нозологічних форм, з приводу яких хворі лікувались в стаціонарі (графічне зображення у вигляді стовпчикової та секторної діаграм).

  1. Хірургічна робота стаціонару:

-         хірургічна активність;

-         структура прооперованих за окремими нозологічними формами;

-         післяопераційні ускладнення (%);

-         післяопераційна летальність.

  1. Термінова хірургічна допомога:

-         перелік нозологічних форм;

-         своєчасність звернень (доставлень) за терміновою хірургічною допомогою;

-         летальність від термінових хірургічних захворювань в залежності від терміну доставки (госпіталізації);

-         післяопераційна летальність серед доставлених (госпіталізованих) після 24 год. від початку захворювання.

  1. Діяльність лікувально-допоміжних та діагностичних служб стаціонару:

-         показники діяльності лабораторної, фізіотерапевтичної, функціональної, рентгенологічної служб по обслуговуванню стаціонарних хворих.

  1. Інтегральна оцінка роботи стаціонару.

Обчислюються інтегральний показник та показник рівня якості стаціонару.

Висновки та рекомендації.

Література, яку студенти опрацювали під час написання курсової роботи.

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА ДЛЯ СТУДЕНТІВ 5-ГО КУРСУ З ПРЕДМЕТУ «СОЦІАЛЬНА МЕДИЦИНА ТА ООЗ»

Перелік тем для виготовлення санітарних бюлетнів

Студенти обирають одну тему із запропонованих викладачем на санітарно-освітню тематику та готують санітарний бюлетень і реферат:

  1. Шлях до довголіття.
  2. Здоровий спосіб життя – основа здоров’я.
  3. Звинувачення ожирінню.
  4. Дизентерія – хвороба брудних рук.
  5. Самолікування – зло.
  6. Гепатит С – лагідний вбивця.
  7. Гіпертонія – хвороба цивілізації.
  8. Обережно холера!
  9. Туберкульоз як соціальна хвороба.
  10. Біла смерть (цукровий діабет).
  11. Контрацепція – за і проти.
  12. Зволікання небезпечне для життя (гострі хірургічні захворювання).
  13. Алкоголь – шлях в безодню.
  14. Зупинимо СНІД разом.
  15. Наркоманія – соціальне зло.
  16. Аборт – світло чи пітьма.
  17. Харчуйся правильно.
  18. Куріння – ворог здоров’я.
  19. Серце та емоції.
  20. Ампула життя (донорство).

 

    

МЕТОДИ ТА ФОРМИ ПРОВЕДЕННЯ КОНТРОЛЮ.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу як технологія ЕСТSвключає:

-  вивчення навчальних дисциплін (проходження практик), структурованих на модулі як задокументовані, логічно завершені частини навчальної програми, що реалізуються за допомогою відповідних формі організації навчального процесу і закінчуються підсумковим модульним контролем;

-  впровадження кредитів ЕСТS (ЄКТС) як одиниць виміру навчального навантаження студента, необхідного для засвоєння навчальної дисципліни;

Кредити (Credit) призначаються кваліфікаціям або навчальним програмам в цілому, а також їхнім навчальним (освітнім) компонентам (таким як: модулі, навчальні курси, курсова робота, виробнича практика та лабораторна робота).

Кредит включає усі види робіт студента, передбачені у затвердженому індивідуальному плані: аудиторну, самостійну, підготовку до державної атестації, складання ліцензійних інтегрованих іспитів „Крок 1" і „Крок 2", практично орієнтованого державного іспиту, виробничу практику, виконання курсових робіт тощо. Один кредит ЕСТS становить 30 (36) академічних годин.

-  здійснення зарахування кредитів студентам зі складових навчального плану (навчальних дисциплін, практик, курсових та кваліфікаційних робіт) на підставі отримання позитивних оцінок підсумкового(-их) контролю(-ів). Встановлення кредитів студентам здійснюється у повному обсязі відповідно до кредитів, встановлених у навчальній складовій, і лише після повного їх виконання;

-    відсутність у графіку навчального процесу екзаменаційних сесій, адже здійснюється контроль засвоєння студентом кожного модуля навчальної дисципліни;

-    застосування декількох шкал оцінювання, включаючи рейтингову шкалу оцінювання ЕСТS, які конвертуються одна в одну за певними правилами.

Оцінювання модуля

Оцінка за модуль визначається на підставі суми оцінок поточної навчальної діяльності (у балах) та оцінки підсумкового модульного контролю (ПМК) (у балах), яка виставляється при оцінюванні теоретичних знань та практичних навичок відповідно до переліків, визначених програмою дисципліни.

Максимальна кількість балів, яку студент може набрати під час вивчення кожного модуля, становить 200, у тому числі:

за поточну навчальну діяльність - 120 балів;

за результатами підсумкового модульного контролю - 80 балів.

Таким чином, частки результатів оцінювання поточної навчальної діяльності і підсумкового модульного контролю становлять відповідно 60% та 40%.

Оцінювання поточної навчальної діяльності

Під час оцінювання засвоєння кожної теми модуля студенту виставляються оцінки за 4-бальною (традиційною) шкалою та за 200-бальною шкалою з використанням прийнятих та затверджених критеріїв оцінювання для відповідної дисципліни. При цьому враховуються усі види робіт, передбачені методичною розробкою для вивчення теми. Студент повинен отримати оцінку з кожної теми.  Виставлені за традиційною шкалою оцінки конвертуються у бали залежно від кількості тем у модулі.

  

Номер модуля кількість навчальних годин/кількість кредитів ECTS

Кількість змістових модулів, їх номери

Кількість  практичних занять

Конвертація у бали традиційних оцінок

Мінімальна кількість балів*

Традиційні оцінки

Бали за виконання індивідуального завдання

"5"

"4"

"3"

"2"

Модуль 1 45/1,5

6

(№№ 7-12)

9

12

10

8

0

12

76

Вага кожної теми у межах одного модуля в балах має бути однаковою, але може бути різною для різних модулів однієї дисципліни і визначатися кількістю тем у модулі.

Форми оцінювання поточної навчальної діяльності мають бути стандартизованими і включати контроль теоретичної та практичної підготовки.

Підсумковий бал за поточну діяльність визнається як арифметична сума балів за кожне заняття та за індивідуальну роботу.

Для модуля 1.

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «5», на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу та дорівнює 120 балам (8 балів х 14 тем=112+8б.за індивідуальну роботу=120 балів).

Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при визначенні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «3», на кількість тем у модулі з  додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу (5 балів х 14 тем=20+4б. за індивідуальну роботу=74 бали).

Для модуля 2.

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «5», на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу та дорівнює 120 балам (12 балів х 9 тем=108+12б.за індивідуальну роботу=120 балів).

Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при визначенні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «3», на кількість тем у модулі з  додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу (8 балів х 9 тем=72+4б. за індивідуальну роботу=76 балів).

Оцінювання індивідуальних завдань студента

Бали за індивідуальні завдання нараховуються студентові лише за умов успішного їх виконання та захисту.

Кількість балів, яка нараховується за різні види індивідуальних завдань, залежить від їхнього обсягу та значимості, але не більше 10-12 балів. Вони додаються до суми балів, набраних студентом на заняттях під час поточної навчальної діяльності. В жодному разі загальна сума балів за поточну навчальну діяльність не може перевищувати 120 балів.

Оцінювання самостійної роботи студентів

Самостійна робота студентів, яка передбачена темою заняття поряд із аудиторною роботою, оцінюється під час поточного контролю теми на відповідному занятті. Засвоєння тем, які виносяться лише на самостійну роботу, перевіряється під час підсумкового модульного контролю.

Підсумковий модульний контроль (ПМК)

Підсумковий модульний контроль здійснюється після завершення вивчення усіх тем модуля на останньому контрольному занятті з модуля.

До підсумкового модульного контролю допускаються студенти, які відвідали усі передбачені навчальною програмою з дисципліни аудиторні навчальні заняття та одержали на них позитивні оцінки («5», «4», «3»), а також при вивчені модуля набрали кількість балів, не меншу за мінімальну.

Студенту, який з поважних чи без поважних причин мав пропуски навчальних занять, дозволяється відпрацювати академічну заборгованість до певного визначеного терміну.

Форми проведення підсумкового контролю мають бути стандартизованими і включати контроль теоретичної та практичної підготовки.

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент під час складання підсумкового модульного контролю, становить 80.

Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.

Оцінювання модуля та дисципліни

Оцінка за модуль визначається як сума підсумкового балу за поточну навчальну діяльність та балу за підсумковий модульний контроль і відображається за 200-бальною шкалою.

Оцінка з дисципліни виставляється лише студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни.

Визначення кількості балів, яку студент набрав з дисципліни

Кількість балів, яку студент набрав з дисципліни, визначається як середнє арифметичне кількості балів з усіх модулів дисципліни (сума балів за усі модулі ділиться на кількість модулів дисципліни).

Об'єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).

За рішенням Вченої ради університету до кількості балів, яку студент набрав із дисципліни, можуть додаватися заохочувальні бали (не більше 12 балів) за призове місце на міжнародних олімпіадах та ІІ етапі Всеукраїнської студентської олімпіади, але у жодному разі загальна сума балів за дисципліну не може перевищити 200 балів.

Оцінка за модуль вноситься екзаменатором до «Відомості результатів поточного та підсумкового модульного контролю» (Форма № Н-5.03-2), «Індивідуального навчального плану студента», «Журналу обліку відвідувань та успішності студентів».

Оцінка з дисципліни вноситься екзаменатором до «Відомісті обліку успішності» (Форма № Н-5.03-1), «Журналу обліку відвідувань та успішності студентів», «Індивідуального навчального плану студента» та «Залікової книжки».

Конвертація кількості балів з дисципліни в оцінки за шкалою ЕСТS та за чотирибальною (традиційною) шкалою

Бали з дисциплін незалежно конвертуються як у чотирибальну шкалу, так і у шкалу ЕСТS.

Бали шкали ЕСТS у чотирибальну шкалу НЕ КОНВЕРТУЮТЬСЯ і навпаки.

Бали з дисципліни для студентів, які успішно виконали програму з дисципліни, конвертуються кафедрою у традиційну чотирибальну шкалу за абсолютними критеріями як нижченаведено у таблиці.

 

Оцінка за 200-бальною шкалою

Оцінка за чотирибальною шкалою

Від 180 до 200 балів

«5»

Від 150 до 179 балів

«4»

Від 149 до мінімальної кількості балів, яку повинен набрати студент

«3»

Нижче мінімальної кількості балів, яку повинен набрати студент

«2»

 

Примітка Ці критерії також застосовуються при визначенні оцінки за модуль за необхідності.

Студенти, які навчаються на одному факультеті, курсі, за однією спеціальністю, на основі кількості балів, набраних з дисципліни, ранжуються за шкалою ЕСТS таким чином:

 

Оцінка ЕСТS

Статистичний показник

«А»

Найкращі 10 % студентів

«В»

Наступні 25 % студентів

«С»

Наступні 30 % студентів

«D»

Наступні 25 % студентів

«Е»

Останні 10 % студентів

Ранжування з присвоєнням оцінок «А», «В», «С», «D», «Е» проводиться деканатами для студентів відповідного курсу та факультету, які навчаються за однією спеціальністю і успішно завершили вивчення дисципліни.

Студенти, які одержали оцінки «FХ» та «F» («2») не вносяться до списку студентів, що ранжуються, навіть після перескладання модуля. Такі студенти після перескладання автоматично отримують бал «Е».

Оцінки з дисципліни «FХ», «F» («2») виставляються студентам, яким не зараховано хоча б один модуль з дисципліни після завершення її вивчення.

Оцінка «FХ» виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але яким не зарахований підсумковий модульний контроль. Ця категорія студентів має право на перескладання підсумкового модульного контролю за затвердженим графіком (але не пізніше початку наступного семестру). Повторне складання підсумкового модульного контролю дозволяється не більше двох разів.

Оцінка «F» виставляється студентам, які відвідали усі аудиторні заняття з модуля, але не набрали мінімальної кількості балів за поточну навчальну діяльність і не допущені до підсумкового модульного контролю. Ця категорія студентів має право на повторне вивчення модуля.

За дозволом ректора студент може підвищити оцінку з дисципліни шляхом перескладання підсумкового модульного контролю (не більше трьох разів за весь період навчання).

Оцінка ЕСТS у традиційну чотирибальну шкалу НЕ конвертується, оскільки шкала ЕСТS та чотирибальна шкала є незалежними.

200-бальна та чотирибальна шкали характеризують фактичну успішність кожного студента із засвоєння навчальної дисципліни. Шкала ЕСТS є відносною, порівняльною, рейтинговою, яка встановлює належність студента до групи кращих чи гірших серед референтної групи однокурсників (факультет, спеціальність). Тому оцінка «А» за шкалою ЕСТS не може дорівнювати оцінці «відмінно», а оцінка «В» - оцінці «добре» тощо. Як правило, при конвертації з багатобальної шкали межі оцінок «А», «В», «С», «D», «Е» за шкалою ЕСТS не співпадають з межами оцінок «5», «4», «3» за традиційною шкалою.

 

  

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова

1. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я / Під заг. Ред. Ю.В. Воронежа, В.Ф. Москаленка. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 680 с.

2. Програмні тестові питання з соціальної медицини та охорони здоров'я / За ред. Ю.В. Вороненка. – К.: 2001.

3. Посібник із соціальної медицини та організації охорони здоров'я / За ред. Ю.В. Вороненка. – Київ: «Здоров'я», 2002. – 359 с.

4. Москаленко В.Ф., Грузєва Т.С., Іншакова Г.В. Право на охорону здоров'я у нормативно-правових актах міжнародного та європейського рівня. – Контраст, 2006. – 296 с.

5. Голяченко О.М. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я (для ВНЗ Ш-ІУ рівнів акредитації). – Тернопіль, 2002.

6. Лисицын Ю.П. Общественное здоровье и здравоохранение. Учебник для ВУЗов. – М., 2002. – 510 с.

7. Лехан В.М., Вороненко Ю.В. та ін. Епідеміологічні методи вивчення неінфекційних захворювань (для ВМНЗ ІІІ-ІV рівнів АКРЕДИТАЦІЇ). Дніпро петровськ-Київ, 2004.

8. Медик В.А., Юрьев В.К. Курс лекций по общественному здоровью и здравоохранению:

Часть І. Общественное здравоохранение. М.: «Медицина», 2003. – 368 с.

Часть ІІ. Организация медицинской помощи. М.: «Медицина», 2003 – 456 с.

Часть III. Зкономика и управление здравоохранения. М.: «Медицина», 2003. – 392 с.

9. Общественное здоровье и здравоохранение: учебн. для студ. / Под ред. В.А. Миняева, Н.И. Вишнякова – М.: МЕД прессинформ, 2003. – 528 с.

10. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я (для ІІІ-ІV рівнів акредитації) / За редакцією Руденя В.В. – Львів, 2003.

 

Допоміжна

11. Процек О.Г., Очередько О.М. Методи соціальної медицини (для НИЗ Ш-ІУ рівнів акредитації). – Вінниця, 2002.

12. Зюзін В.О., Костріков А.В., Філатов В.Л. Статистичні методи в медицині та охороні здоров'я. – Полтава, 2002.

13. Доклад о состоянии здравоохранения в мире, 2005 г, ВОЗ, Женева, 2006. – 231 с.

14. Доклад о состоянии здравоохранения в Европе, 2005 г. Действия общественного здравоохранения в целях улучшения здоровья детей и всего населення. – Копенгаген: ЕРБ ВОЗ. – 2006. – 168 с.

15. Досвід виконання Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації» на 2002-2011 роки / За ред. Ю.В. Поляченка, В.М. Пономаренка. – К.: 2006

- 240 с.

16. Европейская база данных «Здоровье для всех». Копенгаген: ЕРБ ВОЗ. – Ноябрь 2007 г. // http: www.euro.who.inf.

17. Здравоохранение и расширение  Европейского Союза. Редакторы Мартин Мак-Ки, Лаура Мак-Лехоз, Эллен Нолт – Европейская обсерватория по системе и политике здравоохранения. – 2006. – 291с.

18. Лехан В.М., Іпатов А.В., Борвінко Е.В., Крячкова Л.В., Заков О.Л. Організація роботи лікаря загальної практики (сімейного лікаря). – Д.: АРТ-ПРЕС, 2002. – 370с.

19. Нагорна А.М., Степаненко А.В., Морозов А.М. Проблема якості в охороні здоров’я: Монографія. – Кам’янець-Подільський: Абетка-Нова, 2002 – 384с.

20. Населення України 2005. Демографічний щорічник. – К.: Держкомстат України, 2006. – 400с.

21. Основні шляхи подальшого розвитку системи охорони здоров’я в Україні/Під заг.ред. В.М. Лехан, В.М. Рудого. – К.: Вид-во Раєвського, 2005. – 168с.

22. Основы политики достижения здоровья для всех в Европейском регионе ВОЗ. Обновление 2005г. Европейская серия по достижению здоровья для всех. – Копенгаген: ЕРБ ВОЗ, 2005. – 99с.

23. Панорама охорони здоров'я населення України./За загальною редакцією А.В. Підаєва, о.Ф. Возіанова, в.Ф. Москаленко та ін. Київ: «Здоров’я», 2003. – 390с.

24. Показники здоров’я населення та використання ресурсів охорони здоров’я в Україні за 2005 – 2006 роки. – Київ, 2007. 306с.

25. Репродуктивне здоров’я: медико-соціальні проблеми / За ред. В.Л. Лобаса, Г.О. Слабкого. – Донецьк: Либідь, 2004. – 146с.

26. Решетников А.В. Социология медицины. – Москва: Медицина, 2002. – 976с.

27. Салман Р.Б., Дж. Фигейрас. Реформы системы здравоохранения в Европе. Анализ современных стратегий: Пер. с англ. – М.: Геотар Медицина, 2000. – 432с.

28.Сімейна медицина / За ред. проф. В.Б. Гощинського, проф. Є.М. Стародуба – ТДМУ. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2005. – 810с.

29. Сімейна медицина. Книга І. «Організаційні основи сімейної медицини» / За ред. В.Ф. Москаленка, О.М. Гтріної. Підручник. – К.: «Медицина», 2007. – 392с.

30. Становище дітей та жінок в Україні. Ситуаційний аналіз: 1991 – 2003. – Київ, 2005. – 179с.

   

 

ПЕРЕЛІК ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ ДО ПІДСУМКОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

  1. Розподіл непрацездатності по тривалості. Дати визначення. Привести приклади.
  2. Розподіл непрацездатності по ступені втрати функції. Дати визначення. Привести приклади.
  3. Що входить в поняття „експертиза непрацездатності”. Дати характеристику.
  4. Лікарсько-консультативна комісія (ЛКК). Склад, обов’язки лікуючого лікаря.
  5. Обов’язки постійного члена ЛКК. Направлення хворих на МСЕК.
  6. Обов’язки завідуючого відділенням, як члена ЛКК. Регістрація листка тимчасової непрацездатності.
  7. Функції, що їх виконує лікарняний лист,їх характеристика.
  8. Правила, які необхідно дотримуватися при оформлені лікарняного листка. Види непрацездатності.
  9. Види режиму, що відносяться до порушення режиму.
  10. Чи можна проводити виправлення в лікарняному листку? Постановка печатки лікувального закладу в лікарняному листку?
  11. Кому видається листок непрацездатності та яким наказом затверджена інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян.
  12. Кому надається право видачі листків непрацездатності та яким наказом затверджена інструкція на право видачі.
  13. Які лікувально-профілактичні заклади (ЛПЗ) не мають права видачі листків непрацездатності. Видача листка непрацездатності у сільській місцевості, в штаті яких є тільки один лікар.
  14. Порядок видачі листків непрацездатності лікуючим лікарем, зав.відділенням, ЛКК та МСЕК.
  15. Чи мають право видавати листки непрацездатності середні медичні працівники. Який при цьому порядок видачі?
  16. Видача листка непрацездатності зумовленого захворюванням або травмою внаслідок алкогольного, токсичного сп’яніння чи дії наркотиків.
  17. Яким документом засвідчується тимчасова непрацездатність студентів вищих навчальних закладів та учнів професійно-технічних закладів. Видача листка непрацездатності при захворюваннях.
  18. Чи видається листок непрацездатності особам, які перебувають під арештом та проходять судово-медичну експертизу? Видача листка непрацездатності при травмах.
  19. Видача листка непрацездатності при лікуванні в стаціонарі та по догляду за хворим членом сім’ї; хворою дитиною.
  20. Порядок видачі листка непрацездатності у зв’язку з вагітністю і пологами.
  21. Порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність при карантині. Видача листка непрацездатності у випадках переривання вагітності (абортах).
  22. Порядок видачі листка непрацездатності на період санаторно-курортного лікування.
  23. Порядок видачі листка непрацездатності при протезуванні у стаціонарах протезно-ортопедичних підприємств та особам, які всиновили дитину протягом двох місяців з дня її народження.
  24. Аналіз захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. Основні показники і методи їх обчислення.
  25. Що лежить в основі визначення стійкої втрати працездатності і встановлення групи інвалідності?
  26. Визначення „стійка втрата працездатності”, її поділ.
  27. Направлення на МСЕК (облікова форма, характеристика).
  28. Порядок направлення на МСЕК. Переосвідчення інвалідів.
  29. Групи інвалідності. Визначення компенсації.
  30. Формулювання причин інвалідності, що визначаються законом.
  31. Акт освідчення, характеристика довідки, що видається інваліду.
  32. Типи МСЕК.
  33. Склад комісії МСЕК. Обов’язки МСЕК.
  34. Інвалідність, як медико-соціальна проблема.
  35. Структура інвалідності за причинами та групами.
  36. Основні показники діяльності МСЕК. Методи їх обчислення.
  37. Основні причини дитячої інвалідності.
  38. Реабілітація. Принципи на яких базується реабілітація.
  39. Види реабілітації. Кінцева мета реабілітації.
  40. Принципи трудотерапії, її поділ. Типи реабілітаційних установ.
  41. Виконання індивідуальних завдань.
  42. Соціально-гігієнічне значення проблеми охорони материнства та дитинства. Основні чинники зменшення народжуваності населення України.
  43. Основні принципи надання акушерсько-гінекологічної допомоги. Особливості медичного обслуговування дітей, що мешкають в сільській місцевості.
  44. Пологовий будинок, його функції, структура, показники діяльності.
  45. Жіноча консультація, структура, функції, показники діяльності.
  46. Послідовність в роботі жіночої консультації, пологового будинку та дитячої поліклініки. Перинатальний період: три складові, основні чинники смерті, показники.
  47. Особливості акушерської допомоги. Материнська смертність: облік, характеристика, методика вирахування показника.
  48. Особливості гінекологічної допомоги. Основні завдання жіночої консультації.
  49. Первинно-облікова, обліково-статистична та звітні форми документації в акушерсько-гінекологічній допомозі.
  50. Завдання та зміст роботи дитячої поліклініки, її структурні підрозділи. Показники діяльності.
  51. Профілактична та протиепідемічна робота дитячої поліклініки. Дитячий садок, дитячий будинок: облік і контроль стану здоров’я дітей.
  52. Дільничний принцип обслуговування дітей. Зміст і організація роботи дільничного педіатра, активний патронаж.
  53. Сутність диспансерного спостереження за здоров’ям дітей. Неонатальний (ранній, пізній) період. Основні чинники смерті, показники.
  54. Основна облікова документація дитячої лікарні, зміст і порядок її заповнення, можливості використання.
  55. Структура дитячого стаціонару. Відмінність від стаціонару для дорослих, показники діяльності.
  56. Малюкова смертність: особливості розрахунку, динаміка показників, їх оцінка, основні чинники.
  57. Основні показники відтворення населення, їх числові значення, оцінка відтворення населення України.
  58. Основні облікові документи, що використовується для аналізу діяльності лікувально-профілактичного закладу. Показники загальної характеристики ЛПЗ.
  59. Порядок складання річного звіту лікувально-профілактичного закладу. Його форма, строки заповнення. Штати лікувально-профілактичного закладу, показники, методика вирахування.
  60. Основні розділи річного звіту лікарні. Діяльність поліклініки, показники, методика вирахування.
  61. Основні якісні показники оцінки стану охорони здоров’я населення, роботи поліклініки та стаціонару.
  62. Значення річного звіту для аналізу діяльності ЛПЗ. Робота стаціонару, показники, методика вирахування.
  63. На основі якої документації заповнюється розділ звіту «профілактичні огляди проведені поліклінікою»? Робота допоміжних кабінетів, показники, методика вирахування.
  64. Якість лікарської діагностики. Таблиці Є.С. Бена та використання їх в оцінці якості лікарської діагностики в лікувальних закладах.
  65. Якість надання медичної допомоги в лікувальних закладах. Використання карти експертної оцінки в інтегральній оцінці якості надання медичної допомоги в ЛПЗ.
  66. Стандарт якості. Шкали стандарту якості по оцінці надання медичної допомоги населенню.
  67. Оцінка досягнення кінцевого результату роботи по моделі кінцевого результату.
  68. Складові частини моделі кінцевого результату (показники результативності, показники дефектів). Шкала оцінки показників та принципи її побудови.
  69. Модель кінцевих результатів, як основа планування і підвищення якості медичного обслуговування населення.
  70. Структура СЕС. Види санітарного нагляду.
  71. Протиепідемічна робота СЕС, група показників протиепідемічної роботи. Методика вирахування.
  72. Роль СЕС в охороні навколишнього середовища. Група загальних показників діяльності СЕС. Методика вирахування.
  73. Зв'язок СЕС з лікарняними закладами з питань протиепідемічної роботи. Група показників поточного та попереджувального нагляду.
  74. Види адміністративно-правових актів щодо здійснення санепіднагляду, порядок їх застосування. Режимні накази і їх зміст.
  75. Менеджмент в охороні здоров’я. Розробка і прийняття управлінських рішень за результатами діяльності ЛПЗ.
  76. Менеджер в системі охорони здоров'я. Основні особисто-професійні риси та навички менеджера. Особливості його роботи.
  77. Функції управління. Зміст управлінської діяльності.
  78. Процес управління (загальна характеристика; розробка та прийняття управлінського рішення; планування реалізації; доорганізація та регулювання системи; контроль реалізації рішень).
  79. Форми рішень та їх контроль.
  80. Органи та заклади санітарної освіти, мета та завдання.
  81. Методи і засоби санітарної освіти. Санітарна самодіяльність населення.
  82. Принципи санітарної освіти. Санітарна освіта в діяльності ЛПЗ.
  83. Основні показники ефективності санітарної освіти. Санітарний бюлетень, вимоги до його оформлення.
  84. Завдання центру здоров’я та СЕС в пропаганді здорового способу життя.
  85. Основні напрями взаємодії СЕС з діяльністю практичних лікарів. Порядок проведення медичних оглядів працівників за наказом МОЗ України №45 від 31.03.1994р.
  86. Сімейна медицина (завдання, принципи, моделі).
  87. Лікар загальної практики (сімейний лікар) загальні та професійні вимоги до нього.
  88. Територіально-медичні об’єднання (ТМО). Форми і джерела фінансування. Показники діяльності.
  89. Поняття про клініко-статистичні групи, категорії складності лікування. Їх використання в економічній діяльності стаціонарів.
  90. Світові моделі фінансування охорони здоров’я, їх характеристика.
  91. Структура реформування системи охорони здоров’я в Україні, проблеми.
  92. Визначення економіки охорони здоров’я, ринкової економіки. Основні закономірності ринкової системи.
  93. Принципи нового господарського механізму. Внутрішньо-бюджетна форма фінансування.

 

 

 

 

         

 

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

ЛЕКЦІЙ З  ЕКОНОМІКИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

ДЛЯ СТУДЕНТІВ V КУРСУ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ (СПЕЦІАЛЬНІСТЬ «СТОМАТОЛОГІЯ»)

НА 2017-2018 НАВЧАЛЬНИЙ РІК

п\п

Тема лекції

Дата прове-

дення

Кіл. годин

Місце проведення

Лектор

(дублер)

1

Економіка охорони здоров’я. Основні визначення. Предмет і методи економіки охорони здоров’я.

14.09.

2

вул. Целана, 9, №1

лекційний зал

ас. Чорненька Ж.А.

доц. Навчук І.В.

2

Методи дослідження ринку послуг охорони здоров'я.

28.09.

2

вул. Целана, 9, №1

лекційний зал

-  -

3

Фінанси в системі охорони здоров’я. Стратегії фінансування систем охорони здоров’я.

12.10.

2

вул. Целана, 9, №1

лекційний зал

- “ -

4

Оплата постачальників медичних послуг. Заробітна плата в системі охорони здоров’я.

26.11.

2

вул. Целана, 9, №1

лекційний зал

- “ -

5

Організація та проблеми медичного страхування.

09.11.

2

вул. Целана, 9, №1

лекційний зал

- “ -

 

ВСЬОГО:

 

10 год.

 

 

 

 

Тематичний план практичних занять для студентів 

V  курсу стоматологічного факультету з предмету

«Економіка охорони здоровя» на 2017-2018 н.р.

 

з/п

Назва теми

К-сть

год.

1

Економіка охорони здоров’я. Предмет та основні поняття економіки охорони здоров’я. Модель визначення економічних збитків від тимчасової непрацездатності. Модель визначення економічних збитків від інвалідності.

2

2

Ціноутворення медичних послуг в стоматології. Ринок послуг охорони здоров'я.

2

3

Механізм фінансування медичної допомоги. Недержавне і державне фінансування охорони здоров’я. Фінансування ЛПЗ.

2

4

Методика складання бізнес-плану при організації підприємницької діяльності в сфері охорони здоров'я.

2

5

Основи медичного страхування.

2

6

Загальні основи менеджменту в охороні здоров’я. Основні теорії менеджменту.

2

7

Методика визначення медичної, соціальної і економічної ефективності діяльності закладів охорони здоров’я.

2

8

Принципи, цілі та процес управління маркетингом. Внутрішні та зовнішні фактори маркетингу.

2

9

Споживчі ринки. Поведінкові особливості споживачів. Демографічні принципи сегментації ринку, просування товару, реклама.

2

10

Підсумковий модульний контроль.

2

 

Разом

20

 

 

 ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН САМОСТІЙНОЇ (ІНДИВІДУАЛЬНОЇ) РОБОТИ СТУДЕНТІВ 

V КУРСУ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ 

з/п

Назва теми

К-сть

год.

 

1

Попит на медичну допомогу, як прояв потреби в здоров’ї та відповідна пропозиція.

2

 

2

Організація маркетингової діяльності в стоматології.

2

 

3

Методика визначення страхового тарифу при добровільному медичному страхуванні.

2

 

4

Методика проведення економічного ана лізу діяльності закладів охорони здоров'я.

2

5

Економічна діяльність в сфері охорони здоров'я та у стоматології.

2

6

Економіко-математична модель для визначення вартості медичної допомоги амбулаторному, стаціонарному хворому.

2

7

Індивідуальна робота – підготовка огляду навчальної та наукової літератури (або написання реферату за однією з запропонованих тем)

2

8

 Підготовка до підсумкового модульногог контролю.

1

 

Разом

15

         

  

ПЕРЕЛІК ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ (РЕФЕРАТИ)

 

  1. Економічна система: основні поняття.
  2. Товарне виробництво. Товар та його властивості.
  3. Держава і ринок.
  4. Фінансування охорони здоров’я.
  5. Цінні папери. Гроші.
  6. Ціноутворення медичних послуг.
  7. Передумови обов’язкового медичного страхування в Україні.
  8. Функціонування системи  ОМС у Російській Федерації та його перспектива в Україні.
  9. Методологічні та економічні основи добровільного медичного страхування.
  10. Сучасна концепція управління персоналом медичних організацій. Головні принципи управління персоналом.
  11. Методи управління персоналом медичних організацій. Засоби управління. Стилі управління.
  12. Визначення, принципи і функції маркетингу. Основні положення ринку  послуг.
  13. Визначення якості медичної допомоги. Характеристики якості медичної допомоги.
  14. Процеси мислення в управлінській діяльності. Інтелект та його роль у діяльності керівника (менеджера).
  15. Психологічна характеристика процесів прийняття управлінських рішень. Еволюційно-вольова регуляція станів в управлінській діяльності.
  16. Психологічні закономірності мотивації діяльності керівника. Влада, керівництво і лідерство.
  17. Поняття конфлікту Управління сестрами в діяльності менеджера. Управління змінами в організації.
  18. Формування і просування послуги на ринок. Політик цін у маркетингу послуг.
  19. Визначення поняття само менеджмент у системі охорони здоров’я. Процес само менеджменту.
  20. Самоуправління і удосконалення менеджера. Ділова критика в менеджменті.

   

Основна облікова медична документація лікаря - стоматолога

  1. ЩОДЕННИК

обліку роботи лікаря-стоматолога (стоматологічної поліклініки, відділення, кабінету)

(Форма № 039-2/о)

  1. ЛИСТОК

щоденного обліку роботи лікаря-стоматолога (стоматологічної поліклініки, відділення, кабінету) (Форма № 037/о)

  1. МЕДИЧНА КАРТА

стоматологічного хворого (Форма №043/о)

  1. ЖУРНАЛ ОБЛІКУ

профілактичних оглядів порожнини рота (Форма №049/о)

  1. ЩОДЕННИК

обліку роботи лікаря-стоматолога ортодонта

(Форма № 039-3/о)

  1. ЩОДЕННИК

обліку роботи лікаря-стоматолога ортопеда

(Форма № 039-4/о)

  1. ЛИСТОК

щоденного обліку роботи лікаря-стоматолога-ортопеда(Форма № 037-1/о)

 

МЕТОДИ ТА ФОРМИ ПРОВЕДЕННЯ КОНТРОЛЮ

Форма підсумкового контролю успішності навчання

Формою підсумкового контролю успішності навчання є проведення модульного контролю. Модульний підсумковий контроль здійснюється по завершенню вивчення модуля. До підсумковго контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбаченні навчальною програмою, та при вивченні модуля набрали кількість балів, не меншу за мінімальну. Мінімальна кількість для допущення  до підсумкового модульного контролю складає 72 балів (8х9).

Засоби діагностики успішності навчання

Засоби діагностики поточної успішності навчання

Поточний контроль здійснюється відповідно до конкретних цілей на кожному із занять. Для контролю застосовуються наступні засоби: тестові питання різної ступені складності (контроль теоретичної підготовки студента), ситуаційні задачі (оцінка вмінь застосовувати теоретичні знання у конкретних ситуаціях), активність участі та правильність усних відповідей  під час обговорення відповідних тем.

Поточне оцінювання студентів по відповідних темах проводиться за 4-бальною системою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно)  з подальшим перерахунком  у багатобальну шкалу, а саме: оцінка «відмінно» відповідає 12 балам, «добре» - 10 балам, «задовільно» - 8, «незадовільно» - 0 балам і менше.

Оцінка «відмінно» виставляється у випадку, коли студент знає зміст заняття та лекційний матеріал у повному обсязі, ілюструючи відповіді різноманітними прикладами; дає вичерпно точні та ясні відповіді без будь-яких навідних питань; викладає матеріал без помилок і неточностей; вільно вирішує ситуаційні задачі різного ступеня складності; бере активну участь в дискусії та обговоренні тематичних питань під час практичних занять, демонструючи володіння матеріалом основних та додаткових джерел інформації.

Оцінка «добре» виставляється за умови, коли студент знає зміст заняття та добре його розуміє, відповіді на питання викладає правильно, послідовно та систематично, але вони не є вичерпними, хоча на додаткові питання студент відповідає без помилок; вирішує всі ситуаційні задачі, відчуваючи складнощі лише у найважчих випадках; бере участь в обговоренні тематичних питань на практичних заняттях, демонструючи володіння матеріалом основних рекомендованих джерел інформації.

Оцінка «задовільно» ставиться студентові на основі його знань основного змісту заняття та при задовільному рівні його розуміння. Студент спроможний вирішувати видозмінені (спрощені) завдання за допомогою навідних питань; вирішує ситуаційні задачі, відчуваючи складнощі у простих випадках; не спроможний самостійно систематично викласти відповідь, але на прямопоставлені запитання відповідає правильно; але загальної підготовки не вистачає для адекватного ведення дискусії.

Оцінка «незадовільно» виставляється у випадках, коли знання і вміння студента не відповідають вимогам «задовільної» оцінки; студент пасивно стежить за ходом обговорення тематичних питань, не беручи в ньому участь, має явні труднощі при відповіді на прямі питання викладача.

Засоби діагностики кінцевої успішності навчання.

Форма проведення підсумкового контролю стандартизована та включає контроль теоретичної та практичної підготовки. Методи діагностики успішності під час проведення підсумкового модульного контролю включають: теоретичні питання, розв’язання задачі, тестовий контроль з використанням тестів різного ступення складності. Мінімальна кількість балів при складанні підсумкового модулю становить 50 балів, максимальна кількість балів – 80 балів.

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент за дисципліну дорівнює 200 балам, яка визначається шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «5», на кількість тем модуля з додаванням балів за підсумковий модульний контроль (9*12+12+80).

Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «3» на кількість тем у модулі (9х8=72).

Номер модуля кількість навчальних годин/кількість кредитів ECTS

Кількість змістових модулів, їх номери

Кількість  практичних занять

Конвертація у бали традиційних оцінок

Мінімальна кількість балів*

Традиційні оцінки

Бали за виконання індивідуального завдання

"5"

"4"

"3"

"2"

Модуль 1 90/3,0

5

(№№ 1-5)

9

12

10

8

0

12-8

72

Вага кожної теми у межах одного модуля в балах має бути однаковою, але може бути різною для різних модулів однієї дисципліни і визначатися кількістю тем у модулі.

Форми оцінювання поточної навчальної діяльності мають бути стандартизованими і включати контроль теоретичної та практичної підготовки.

Підсумковий бал за поточну діяльність визнається як арифметична сума балів за кожне заняття та за індивідуальну роботу.

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент за поточну діяльність під час вивчення модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «5», на кількість тем у модулі (остання тема – підсумковий модульний контроль не враховується) з додаванням балів за індивідуальне завдання студента, але не більше 120 балів. (Наприклад: 7 балів х 10 тем = 70 балів).

Мінімальна кількість балів за модуль, яку повинен набрати студент при його вивченні для допуску до підсумкового модульного контролю, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «3», на кількість тем у модулі. (Наприклад: 7балів х 10 тем = 70 балів).

 Оцінювання індивідуальних завдань студента

Бали за індивідуальні завдання нараховуються студентові лише за умов успішного їх виконання та захисту.

Кількість балів, яка нараховується за різні види індивідуальних завдань, залежить від їхнього обсягу та значимості, але не більше 10-12 балів. Вони додаються до суми балів, набраних студентом на заняттях під час поточної навчальної діяльності. В жодному разі загальна сума балів за поточну навчальну діяльність не може перевищувати 120 балів.

 Оцінювання самостійної роботи студентів

Самостійна робота студентів, яка передбачена темою заняття поряд із аудиторною роботою, оцінюється під час поточного контролю теми на відповідному занятті. Засвоєння тем, які виносяться лише на самостійну роботу, перевіряється під час підсумкового модульного контролю.

      Підсумковий модульний контроль (ПМК)

Підсумковий модульний контроль здійснюється після завершення вивчення усіх тем модуля на останньому контрольному занятті з модуля.

До підсумкового модульного контролю допускаються студенти, які відвідали усі передбачені навчальною програмою з дисципліни аудиторні навчальні заняття та одержали на них позитивні оцінки («5», «4», «3»), а також при вивчені модуля набрали кількість балів, не меншу за мінімальну.

Студенту, який з поважних чи без поважних причин мав пропуски навчальних занять, дозволяється відпрацювати академічну заборгованість до певного визначеного терміну.

Форми проведення підсумкового контролю мають бути стандартизованими і включати контроль теоретичної та практичної підготовки.

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент під час складання підсумкового модульного контролю, становить 80.

Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.

Оцінювання модуля та дисципліни

Оцінка за модуль визначається як сума підсумкового балу за поточну навчальну діяльність та балу за підсумковий модульний контроль і відображається за 200-бальною шкалою.

Оцінка з дисципліни виставляється лише студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни.

 Визначення кількості балів, яку студент набрав з дисципліни

Кількість балів, яку студент набрав з дисципліни, визначається як середнє арифметичне кількості балів з усіх модулів дисципліни (сума балів за усі модулі ділиться на кількість модулів дисципліни).

Об'єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).

За рішенням Вченої ради університету до кількості балів, яку студент набрав із дисципліни, можуть додаватися заохочувальні бали (не більше 12 балів) за призове місце на міжнародних олімпіадах та ІІ етапі Всеукраїнської студентської олімпіади, але у жодному разі загальна сума балів за дисципліну не може перевищити 200 балів.

Оцінка за модуль вноситься екзаменатором до «Відомості результатів поточного та підсумкового модульного контролю» (Форма № Н-5.03-2), «Індивідуального навчального плану студента», «Журналу обліку відвідувань та успішності студентів».

Оцінка з дисципліни вноситься екзаменатором до «Відомості обліку успішності» (Форма № Н-5.03-1), «Журналу обліку відвідувань та успішності студентів», «Індивідуального навчального плану студента» та «Залікової книжки».

Конвертація кількості балів з дисципліни в оцінки за шкалою ЕСТS та за чотирибальною (традиційною) шкалою

Бали з дисциплін незалежно конвертуються як у чотирибальну шкалу, так і у шкалу ЕСТS.

Бали шкали ЕСТS у чотирибальну шкалу НЕ КОНВЕРТУЮТЬСЯ і навпаки.

Бали з дисципліни для студентів, які успішно виконали програму з дисципліни, конвертуються кафедрою у традиційну чотирибальну шкалу за абсолютними критеріями як нижченаведено у таблиці.

Оцінка за 200-бальною шкалою

Оцінка за чотирибальною шкалою

Від 180 до 200 балів

«5»

Від 150 до 179 балів

«4»

Від 149 до мінімальної кількості балів, яку повинен набрати студент

«3»

Нижче мінімальної кількості балів,яку повинен набрати студент

«2»

Примітка Ці критерії також застосовуються при визначенні оцінки за модуль за необхідності.

 Студенти, які навчаються на одному факультеті, курсі, за однією спеціальністю, на основі кількості балів, набраних з дисципліни, ранжуються за шкалою ЕСТS таким чином:

Оцінка ЕСТS

Статистичний показник

«А»

Найкращі 10 % студентів

«В»

Наступні 25 % студентів

«С»

Наступні 30 % студентів

«D»

Наступні 25 % студентів

«Е»

Останні 10 % студентів

Ранжування з присвоєнням оцінок «А», «В», «С», «D», «Е» проводиться деканатами для студентів відповідного курсу та факультету, які навчаються за однією спеціальністю і успішнозавершили вивчення дисципліни.

Студенти, які одержали оцінки «FХ» та «F» («2») не вносяться до списку студентів, що ранжуються, навіть після перескладання модуля. Такі студенти після перескладання автоматично отримують бал «Е».

Оцінки з дисципліни «FХ», «F» («2») виставляються студентам, яким не зараховано хоча б один модуль з дисципліни після завершення її вивчення.

Оцінка «FХ» виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але яким не зарахований підсумковий модульний контроль. Ця категорія студентів має право на перескладання підсумкового модульного контролю за затвердженим графіком (але не пізніше початку наступного семестру). Повторне складання підсумкового модульного контролю дозволяється не більше двох разів.

Оцінка «F» виставляється студентам, які відвідали усі аудиторні заняття з модуля, але не набрали мінімальної кількості балів за поточну навчальну діяльність і не допущені до підсумкового модульного контролю. Ця категорія студентів має право на повторне вивчення модуля.

За дозволом ректора студент може підвищити оцінку з дисципліни шляхом перескладання підсумкового модульного контролю (не більше трьох разів за весь період навчання).

Оцінка ЕСТS у традиційну чотирибальну шкалу НЕ конвертується, оскільки шкала ЕСТS та чотирибальна шкалає незалежними.

Конвертація кількості балів з дисципліни в оцінки за шкалою ЕСТS

Студенти, які навчаються на одному факультеті, курсі, за однією спеціальністю, на основі кількості балів, набраних з дисципліни, ранжуються за шкалою ЕСТS таким чином:

Оцінка ЕСТS

Статистичний показник

«А»

Найкращі 10 % студентів

«В»

Наступні 25 % студентів

«С»

Наступні 30 % студентів

«D»

Наступні 25 % студентів

«Е»

Останні 10 % студентів

Ранжування з присвоєнням оцінок «А», «В», «С», «D», «Е» проводиться деканатами для студентів відповідного курсу та факультету, які навчаються за однією спеціальністю і успішно завершили вивчення дисципліни.

Оцінка «FХ» виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але які не отримали оцінку «зараховано». Ця категорія студентів має право на перескладання заліку.

Оцінка «F» виставляється студентам, які відвідали усі аудиторні заняття з дисципліни, але не набрали мінімальної кількості балів за поточну навчальну діяльність. Ця категорія студентів має право на повторне вивчення дисципліни.

Студенти, які набрали кількість балів з дисципліни, що відповідає оцінці «не зараховано» (за рейтингом деканату оцінки «FX», «F»), не вносяться до переліку студентів, що ранжуються в деканатах, навіть після перескладання заліку з дисципліни і отримання оцінки «зараховано». Такі студенти після перескладання автоматично в рейтингах деканатів отримують оцінку «Е».

Результати ранжування студентів з дисциплін, вивчення яких завершується заліком, не враховуються при нарахуванні стипендії.

 

ПЕРЕЛІК ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ ДО ПІДСУМКОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

1.Дайте визначення економіці охорони здоров'я.

2.Дайте визначення макроекономіці,мікроекономіці.

3.Основні методи економіки охорони здоров’я.

4.Що таке лікарсько-трудова експертиза?

5. Які існують види порушень працездатності?

6. Хто має право проводити експертизу працездатності і видавати листок непрацездатності?

7. Які існують види тимчасової втрати працездатності?

8. Якими причинами зумовлюється переважна більшість тимчасових втрат працездатності? Вкажіть їх питому вагу.

9. Показники захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

10. Що означає поняття “інвалідність”?

11. Хто має право установити факт інвалідності, ступінь  її важкості?

12. Перерахуйте функції первинної  МСЕК.

13. Які існують групи інвалідності і їх характеристика?

14. Показники інвалідності і  методика їх обчислення.

15.  Основні причини інвалідності.

16.Хто має право проводити експертизу працездатності і видавати листок непрацездатності?

17.Що таке ціна?. Що таке вартість?Що таке прибуток?

18. Що таке нормальний прибуток?. Що таке економічний прибуток?

19.Ринок медичних послуг, склад, функції та класифікація.

20. Економічні моделі ринку державних медичних послуг.

21.Закон попиту та закон пропозиції на ринку медичних послуг.

22. Види економічної конкуренції, яка існує на ринку медичних послуг.

23. Основні теорії вартості формування цін на медичні послуги.

24. Функції ціни. Класифікація цін у системі охорони здоров’я.

25. Етапи процесу ціноутворення.

26.Оплата медичних послуг. Вимоги до систем оплати постачальників медичних послуг.

27. Ретроспективна, проспективна системи оплати постачальників медичних послуг,їх порівняльна характеристика.

28. Ретроспективна система оплати ПМСД, її види, характеристика.

29. Проспективна система оплати ПМСД, її види, характеристика

30. Ретроспективна система оплати стаціонарної допомоги, її види, характеристика.

31. Проспективна система оплати стаціонарної допомоги, її види, характеристика.

32.Погодинна та відрядна форми оплати праці, їх позитивні та негативні риси.

33. Принципи формування оплати праці медичних працівників.

34.Що означає термін «маркетинг».Основні поняття маркетингу.

35. Функції маркетингу, їх характеристика.

36. Основні економічні категорії маркетингу.

37. Основні концепції управління маркетингом, їх характеристика.

38. Основні етапи управління маркетингом.

39. Види маркетингу в охороні здоров’я.

40. Загальні властивості медичних послуг.

41. Види маркетингу при різних варіантах попиту.

42. Що означає поняття “дефіцит бюджету”?

43. Що собою представляє національний дохід?

44. Що собою представляє валовий суспільний продукт?

45. Сутність фінансів, їх особливі ознаки.

46. Джерела формування коштів систем охорони здоров’я.

47. Бюджет, механізми його формування в охороні здоров’я в Україні.

48. Фінансові моделі систем охорони здоров’я:

49.Модель соціального медичного страхування (система Бісмарка),її характеристика.

50.Модель Семашка,її характеристика.

51.Модель Беверіджа, її характеристика.

52. Сучасні напрями фінансування систем охорони здоров’я світу.

53. Проблеми фінансування у системі охорони здоров’я.

54. Поняття “менеджмент” та “менеджер”.

55. Відмінності понять “система охорони здоров’я” та “охорона здоров’я населення”.

56. Роль менеджменту та менеджерів  в організації охорони здоров’я та в охороні здоров’я населення.

57. Основні функції менеджменту в охороні здоров’я.

58. Визначення поняття ”функції менеджменту”.

59. Комплекс функцій менеджменту в діяльності менеджера.

60. Функція менеджменту „мета управління”.

61. Функція менеджменту „планування”:

види планування;

принципи планування;

методи планування.

62. Історія розвитку  менеджменту:

- тейлорізм;

- Фойолі - батько менеджменту;

63. Соціологія та психологія в розвитку  мотиваційного аспекту менеджменту;

- Вплив кібернетики на розвиток менеджменту.

64.Причини розвитку менеджменту в Україні.

65. Ситуаційна та інтегрована (сукупна, інтегрована, класична,  ситуаційна і наукова) теорії менеджменту.

66. Класифікація систем.

67. Суть системного підходу та системного аналізу в управлінні системами.

68.Складові частини (компоненти) управлінських систем.

69.Властивості управлінських систем.

70. Структурно-функціональні частини керуючої системи (суб’єкт; об’єкт, управління).

71.Основні функціональні процеси моделі системи.

72.Організаційно-функціональні цикли (стадії) системи.

73.Системостабілізуючі фактори управлінських систем.

74.Організація апарата управління з позиції системного підходу.

75.Значимість управління в системі охорони здоров’я.

76.Особливості управління охороною здоров’я в сучасних умовах.

77.Поняття про “централізоване” і “децентралізоване” управління галузями охорони здоров’я.

78.Управління на “відхиленнях” (псевдоуправління).

79.Стратегія, тактика і стиль управління охороною здоров’я в сучасних умовах.

80. Що може бути або є товаром в охороні здоров’я.

81. Поняття про маркетинг.

82. Історія розвитку маркетингової діяльності.

83. Класифікація  ринку.

84.Основні принципи маркетингової діяльності.

85. Внутрішні  та зовнішні фактори  маркетингової діяльності.

86.Сутність споживчого  ринку в охороні  здоров’я.

87. Демографічні та психологічні принципи сегментації споживчого ринку.

88. Поведінкові особливості  покупців.

89. Прийняття рішення про купівлю в охороні здоров'я.

90.Мета, завдання та організація рекламної діяльності в охороні здоров’я.

91 Засоби поширення інформації та оцінка ефективності реклами в охороні здоров’я.

92 Контроль: мета, типи і методи контролю в  маркетинговій діяльності.

93. Ревізія маркетингу в охороні здоров’я59. Фінансовий стан. Дослідження фінансового стану підприємства.

94. Характеристика фінансової стійкості.

95. Суть підприємництва. Принципи підприємницької діяльності.

96. Види організаційно-правових форм підприємницької діяльності, їх характеристика.

97. Класифікація медичних підприємств.

98. Об’єднання у сфері охорони здоров’я.

99. Бізнес план, методика складання.

100. Кредит, лізинг, факторинг.

101. Стратегічне та поточне планування в системі охорони здоров’я, їх зміст та зв'язок.

102. Методи планування чисельності медичного персоналу.

103.Які є види страхування?

104. Яка головна особливість медичного страхування?

105. Хто покриває затрати на медичне страхування пенсіонерів?

106. В чому полягає суть страхового товариства?

107. В чому головний недолік приватної медицини?

108. Що передбачає поняття “підвищення ефективності” діяльності охорони здоров’я?

109.Медичне страхування та страхова медицина, їх мета.

110. Завдання та головні риси страхової медицини.

111. Суб’єкти і об’єкти медичного страхування.

112. Суть обов’язкового медичного страхування.

113. Суть добровільного медичного страхування.

114. Економічні категорії медичного страхування.

115. Роль та місце страхових резервів при формуванні страхових фондів.

116.Право на одержання медичних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням.

117. Особи, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному медичному страхуванню.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Хвисюк М.І., Парфьонова І.І. Менеджмент в охороні здоров’я. – Ч.1, 2. – Харків, 2008р.

2. Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф. Соціальна медицина та організація
охорони здоров'я.-Тернопіль,2000.

3. Економіка охорони здоров'я: підручник/В.Ф. Москаленко, О.П. Гульчій, В.В. Таран та ін.; під ред. В.Ф. Москаленка. - Вінниця: Нова Книга, 2010. - 288с.

4. Концепція розвитку охорони здоров'я населення України. - Одеса, 2001. - 29с.

5. Лановик Б.Д., Лазарович М.В. Економічна історія: Курс лекцій. - 6-те вид., стер. - К.: Вікар, 2006. - 405с.

6. Лінако Є. Критичний аналіз напрямків фінансування та продуктивності у сфері охорони здоров'я країн ЄС. // Главный врач. - 2004. - №6 (38). - С. 76 - 82.

7. Економіка і керування охороною здоров'я//Навчальний посібник під ред. Ю.П. Лісіцина. - Можжайск, 1993.

 

 

 

JoomShaper